top of page

Увиванець, Дніпро та ракетні обстріли

Чим запам'ятався цей тиждень фотографу Валентину Кузану


Світлина тижня



Світлина тижня — це я зняв для платформи «Локальна історія» людину, яка займається перевезенням по Україні загиблих військових. Зняв його і зняв відкриту машину, в якій на цей раз були одинадцятеро загиблих бійців. Ця світлина стала в ряд найбільш незвичайних професійних досвідів, які я мав.



Відкриття тижня



Дніпро — дуже красиве місто. Одне з найкрасивіших в Україні. Зрозумів, чому деякі люди в стрічці казали, що виглядає так, ніби Дніпро є столицею України. Ще одне відкриття, неприємне — що тут існують так звані "офіси": контори, що спеціалізуються на телефонному шахрайстві. І ці "офіси" навіть мають свої корпоративи.



Перемога тижня

Вцілів під час отих жахливих обстрілів Одеси. Протягом двох ночей прокидався від звуків вибухів або роботи ППО, а коли вже їхав звідти у потязі, ракета влучила в будинок за півтора кварталу від готелю, де я зупинявся.





Що подивитись

Раджу подивитись серію комедій про Джонні Інгліша. Між зйомками на дуже важкі теми треба було трохи відволікти себе від цього всього жаху. Не знаю, чому раніше не звертав на Інгліша уваги. Розвантажує.


Що почитати

Почитати раджу укладену Остапом Сливинським книжку "Словник війни". Фото Остапа я робив ще до вторгнення у "Портретній". Це книжка з коротенькими історіями про звичні для нас слова, на значення яких вплинула війна. І люди в тих історіях описують, які зараз мають нові асоціації. Я теж розповів Остапові дві історії. Одна з них про ложку. Після вторгнення через друзів ми поселили в своєму будинку людей, яких ніколи не бачили. Ні до того, ні дотепер. Єдине, що свідчить про те, що вони дійсно у нас кілька тижнів жили — це іменні ложки, котрі вони залишили. Історії з цієї книжки діють якось терапевтично, помагають це все допрожити. Вони дуже щирі.

Остап Сливинський, дбайливо збираючи документальні свідчення, надав їм нової форми. Серед людей, чиїми голосами промовляє «Словник війни», — ті, що змушені були покинути домівки й пуститися в невідоме; волонтери й медики; військові; громадські активісти й митці — дуже різні, але об'єднані спільним переживанням і єдиним поривом люди, чиє життя змінила війна.

Що послухати

Я виріс серед гір, багато з яких називається по-румунськи, і за однією з версій, моє прізвище утворилося від румунського імені чи принаймні на румунський лад. То я слухаю це і офігіваю з нашарування впливів протягом століть. Найбільш очевидний — це формування балканської музики під впливом військових оркестрів Османської імперії. А найближчий до мене — мелодія народного танцю "увиванець" в селі, де я виріс, зустрілася мені в однієї молдавської виконавиці, тобто мелодія древня і формувалась, можливо, в регіоні Мараморош, що зараз наполовину на території України, а наполовину — Румунії. Оце трек тижня, що минув. Македонські роми та румунські роми. Останнім Джонні Депп вручав Ґреммі свого часу, легендарні дядьки. Далі в плейлист додамо Трансільванських ромів, і раз уже пішла така двіжуха щодо взаємовпливів різних культур, то ось додам цю пісню. Це трек з альбому музикантів, які змушені були з тих чи інших причин мігрувати зі своїх країн: через війни і не тільки. У вікіпедії є детальніше про цей альбом. Наприклад, Arat Kilo — це ефіопсько-французький проєкт, дуже багато його слухав. А це, якщо цікаво, той "увиванець", про який я казав. Дуже схоже. Крім вокалу, звісно. Також додаю український кріпацький блюз. Коли знімуть українського "Джанго вільного", то можна буде брати як саундтрек. Ще мені Лесь Белей, письменник, із яким ми майже весь цей тиждень їздимо і працюємо, відкрив гурт Unkle. Слухаємо в дорозі чудовий альбом War stories. Моя порада: слухати все альбомами, зібрав найколоритніше у плейлист.


Ще додам два плейлисти: оптимістичний та заспокійливий.

Останнє фото на камері


Це я потрапив був до майстерні художниці, яку знімав для Ukrainians. Виявилось, що вона їде в майстерню до колеги і буде там паяти свою металеву роботу. Ми замовили їжу прямо в інститут автоматики, вона якраз доїхала тоді, коли ми дійшли, поїли — і я пішов по художниках. Одним із тих, хто має там майстерню, виявився Антон Саєнко.

Це він сидить за фортепіано. Хоч майстерня й невелика, але він знайшов місце для інструмента і час від часу грає.




Kommentare


bottom of page