top of page

Невидима професія у світі видимого. Розмова з Іринкою Громоцькою та Данилом Павловим

Продовжуємо серію інтерв'ю з професійними українськими документалістами.


Про фоторедактуру, роль більд-редакторів у медіа та голоси українців у міжнародному полі ми поговорили з Данилом Павловим та Іринкою Громодською.


Повне інтерв'ю дивіться на YouTube:



Про фоторедактуру


Данило Павлов:

Більд-редактор — людина, яка відповідає за зображення, які будуть виходити до матеріалів в медіа. Більд-редактор і фоторедактор чи фоторедакторка — це людина, яка займається всім процесом ведення візуального матеріалу від концептуалізації до публікації, включаючи комунікацію з фотографами і журналістами.


Іринка Громоцька:

Фоторедактор чи фоторедакторка — це люди, які в тому числі та займаються більд-редактурою. Текст і візуал мають бути співпрацею, яка один одного доповнює.


Про роль фоторедактора в медіа


Іринка Громоцька:

The Kyiv Independent є новинним медіа, але це не означає, що ми публікуємо тільки новинні матеріали. У нас теж виходять репортажі, лонгріди, художні репортажі. Фотографія є інструментом, як текст, інфографіка і дизайн. Залежно від мети матеріалу, потрібно вибирати ту чи іншу конфігурацію інструментів. Людям подобається дивитися на людей, люди емпатують людям. Візуальний компонент часто є тим, що може зацікавити людину прочитати текст.


Данило Павлов:

Фоторедактор впливає на вибір фотографів для зйомок і тим самим формує обличчя медіа.

Фото: Ольга Ковальова


Про значення фотоісторій


Іринка Громоцька:

Фотографія ілюструє, але не повинна бути буквальною.


Данило Павлов:

Добре побудована фотоісторія, яка складається буквально з 12-15 кадрів, може занести тебе в такі відчуття, що ти подивився короткометражку.


Про важливість бачення і пітчів


Данило Павлов:

Ми отримуємо матеріали, і важливо, як вони запітчені. Наприклад, Катя Москалюк, Михайло Палінчак, Сергій Коровайний — їхні пітчі чіткі і зрозумілі. Ми бачимо серію і розуміємо, як це все складати.


Іринка Громоцька:

Мені цікаво бачити фотографів, які самі зацікавлені в своєму матеріалі, які самі можуть поговорити про свій матеріал, які самі розуміють цінність свого матеріалу, і мають власне бачення.

Має бути діалог і комфортна взаємодія між фоторедактором і фотографом. На поганих стосунках не можна побудувати нічого гідного і цілісного.
Данило Павлов

Про фотодокументалістику


Іринка Громодська 

Наша основна аудиторія в The Kyiv Independent – це іноземна аудиторія. І певна місійність нашого медіа — це те, щоб українські фотографи, фотографки, журналісти та журналістки, щоб їхні таланти були підсвічені. Для того, щоб могти підсвітити роботу наших професіоналів і професіоналок, вони повинні розуміти, що їхня робота потрібна.

Фото: Ольга Ковальова


Данило Павлов:

Я довіряю людям, з якими працюю я, і я сподіваюся, що вони довіряють, що їхній матеріал, в який вони стільки всього вклали, я представлю якнайкраще. Я не візьму просто їхній матеріал, не порадившись з ними стосовно фінальної вибірки, не говорячи з ними, як би вони себе найкраще почували.


Мені здається, що тільки в такій атмосфері може вирости ціннісний матеріал. Якщо фотографи і фотографки не відчувають, що їх цінують, якщо вони не відчувають, що їхній матеріал буде красиво представлений на сайті, не поміж реклами, не маленький, якщо вони не відчувають, що самі фоторедактори і сама редакція не розуміє цінності їхньої роботи, яка тоді в них буде мотивація працювати в полі?


Про голос українців в міжнародних медіа 


Іринка Громодська:

Чи є в нас голос? Мені здається, що голос в нас є. Те, що бракує — це теплих контактів з закордонними редакціями.

Це питання свободи вибору і детермінізму. Або ми думаємо, що не можемо потрапити в іноземні медіа через невидимі сили, або ми робимо все від себе залежне, щоб виборювати це місце.


На початку повномасштабного вторгнення я була на навчанні за кордоном, і нам в бібліотеку кожного дня приходили найбільші американські газети. І я просто пам’ятаю, що кожного дня там на головній, А1, Україна, Україна і так далі, і так далі, з кожною газетою фотографії наших міст і наших людей, і в жодному таймлайні чомусь я не бачу наших людей.


Якщо медіа позиціонує себе як закордонне, чому левова частка людей, які розповідають про світ, є там з Північної Америки або Західної Європи? І це є насправді оцим от залишком колоніальності.


У нас є чудові приклади, коли додану вартість до історій додає глибоке розуміння контексту. Наприклад, Оксана Парафенюк, українська фотографка, робить чудові матеріали про Україну і якісно нас представляє. Інші приклади — Брендан Хоффман і Наталі Кейсар, які вчать українську мову і зосереджуються на Україні, що дозволяє їм робити глибокі матеріали. Вони інвестують час і ресурси, щоб зрозуміти регіон, на відміну від тих, хто приїжджає через кон’юнктуру. В цьому велика різниця.


Данило Павлов:

Кожен фотограф впливає на реальність своїм баченням і стилем. Ти можеш зняти історію з війни дуже нуарно, а можеш додати надію. Ми впливаємо на те, що виходить, так чи інакше.

Приїзди іноземних фотографів — позитивний момент. Наші фотографи не завжди бачать, що цікаво світові. Це розширює наші горизонти і розуміння, які проєкти можуть бути цікавими міжнародно.


Дане інтерв'ю стало можливим завдяки підтримці work.ua.


 

Іринка Громоцька — фоторедакторка The Kyiv Independent. Здобула ступінь магістра фотожурналістики у Школі журналістики Міссурі за програмою Фулбрайта. Раніше Іринка була кураторкою виставки "Боротьба за гідність", що висвітлювала стійкість українців, стажувалася у Magnum Foundation, працювала з Magnum Photos та була асистенткою фоторедактора фотокниги FotoEvidence "Україна: Воєнний злочин". Її фотографії публікували такі видання, як Радіо Свобода, Reuters, The New York Times та The Guardian. Працюючи в Kyiv Independent, Іринка активно налагоджує зв'язки з фотожурналістами, які висвітлюють події в Україні, приділяючи особливу увагу просуванню довготривалих візуальних історій.


Данило Павлов – фотожурналіст з 2009 року, працював у регіональних ЗМІ Донецька, а згодом у медіа-холдингу "Сегодня" та агентстві УНІАН. Також працював комерційним фотографом для кількох українських компаній. У фотожурналістиці зосереджується на створенні соціальних фотоісторій та ілюструванні репортажів-довгочитів.


Окрім роботи в традиційних ЗМІ, Данило також дописував до онлайн-журналу The Ukrainians, а згодом став відповідальним за візуальний напрямок окремого видання Reporters, яке зараз існує як онлайн, так і в друкованому вигляді.

Данило продовжує фотографувати та висвітлювати події після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Він робить репортажі з деокупованих територій та військових позицій, а зараз працює над тривалим фотопроєктом, який документує вплив війни на військовослужбовців та цивільних, які потребують пластичної хірургії. Він також співпрацює з Державною службою з надзвичайних ситуацій, за що минулого року був нагороджений державним знаком пошани.


Матеріал створено за підтримки міжнародної некомерційної організації «репортери без кордонів».

Opmerkingen


bottom of page