top of page

Скільки часу і сил потрібно для того, щоби повернулися всі? Олена Гусейнова аналізує фото тижня


20 лютого до України вдалося повернути 11 українських дітей, викрадених росіянами. Перехід відбувся ввечері на кордоні між Україною та Білоруссю, у Волинській області. Фотографія Романа Пилипея зроблена під час цього повернення. В ній немає ознак лиха. Ніч, машина, в машині горить світло, на задньому сидінні жінка з дитиною. Все це нагадує вертепну скриньку. Бароковий переносний дерев'яний ляльковий театр з двома сценами-поверхами, в якому розігрується поява у світі «радості великої». 


Я заглядаю в цю “скриньку” через лобове скло і бачу верхній поверх, так зване «небо»: жінка звертається до дитини, а та обертається до неї, наче дослухаючись до слів. Ця картина майже бездоганно симетрична.   Містерія порятунку і повернення фіксується у впорядкованості кадру. Втім кожна вертепна скринька має й нижній поверх — «землю» — навіть якщо його не видно. І там, на невидимому нижньому поверсі вертепної скриньки — Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видає ордер на арешт російського президента, його звинувачують в незаконній депортації українських дітей. Там, на невидимому нижньому поверсі — «перевиховні» табори, примусове всиновлення, паспортизація, мілітаризація українських дітей, воєнні злочини та злочини проти людяності. Там — підтверджена інформація про майже 20 000 викрадених українських дітей, і непідтверджена — про майже 700 000 викрадених українських дітей. Четверта Женевська конвенція, Додатковий протокол І, Римський статут. Міжнародні експертні групи, висновки про серйозність порушення міжнародного права, непохитні прагнення возз’єднати українських дітей з сім'ями й громадами.


Скільки часу і сил потрібно для того, щоби повернулися всі?


Ця жінка і ця дитина повернулися, і тепер видаються нерухомими й порцеляновими — як і має бути на верхньому поверсі барокової скриньки. Серед симетрії й гармонії, порядку й теплого світла вони теж дивляться через лобове скло, наче з глядацької зали кінотеатру на екран. Дивляться на світ, в який вони повертаються. І я не знаю, що вони бачать — світ люті і безнадії чи світ тихого примирення зі щоденною невидимою, наче нижній поверх вертепної скриньки,  роботою задля «радості великої».


Ми вдячні work.ua за підтримку фотографічної спільноти та допомогу в підсиленні українських голосів.

 

Олена Гусейнова – українська письменниця, радіоведуча, радіопродюсерка. З 2016 року працює на Радіо Культура (Суспільне). Наразі є головною редакторкою Редакції радіотеатру та літературних програм. З 26 лютого 2022 року Олена працювала ведучою у прямому ефірі цілодобового інформаційного радіомарафону на Українське радіо (Суспільне). Авторка двох поетичних книжок "Відкритий райдер" (2012), "Супергерої" (2016). Пише есеїстику та малу прозу.


Роман Пилипій – український фотожурналіст який документував Революцію гідності, та російсько-українську війну ще на її початку на Донбасі. З 2017 року Роман жив у Китаї, працюючи в міжнародній фотоагенції EPA. За роки проведенні у Китаї він став керівником бюро EPA в китайському регіоні та працював над історіями по всій країні, особливо фокусуючись на тих, які стосувались прав людини.



Читайте також: 


Comments


bottom of page