У межах Budapest Photo Festival 2025 з 10 по 23 квітня Ukrainian Association of Professional Photographers (UAPP) презентувала в Будапешті виставку українського фотографа Сергія Мельниченка — «A háború tetoválásai» / «Татуювання війни».
Це робота про шари: про колективну пам’ять, відображення, емоції — і про те, що залишається з нами назавжди. У кожного є власне «татуювання», але говоримо ми про одне: про біль. Як каже героїня однієї зі зйомок, ніби ми обираємо «фото й спогад, що болить найбільше», хоча насправді таких моментів — тисячі.
Метод проєкту простий і разом із тим беззахисно точний: проєктор, фотографія, камера. На тіла та обличчя людей накладаються зображення місць і подій, які вони не можуть «зняти зі шкіри» — трагедії, руйнування, укриття, бомбосховища, знищені будівлі. Так виникає новий шар — умовне «татуювання», в якому приватна пам’ять стає частиною спільного досвіду.
Одним із ключових образів стає фотографія з Миколаєва — рідного міста автора: будівля Миколаївської обласної державної адміністрації, зруйнована російським ракетним ударом 29 березня 2022 року. Тоді загинули 37 людей, ще 34 були поранені; центральна частина будівлі обвалилася з дев’ятого до першого поверху, а розбір завалів тривав майже тиждень. Це зображення «лягає» на тіла друзів автора — Марини та Сергія, які так само були змушені покинути місто. Їхній біль стає видимим не як ілюстрація, а як знак, що вростає в людину.
Героїні та герої проєкту — друзі, кохана, діти, цивільні, — кожен зі своїм «фото-відбитком». Окрема лінія — дитячий досвід війни: навіть у відносній безпеці «татуювання» все одно залишається, бо дитина знає, що відбувається, і дорослішає всередині цієї реальності.
Автор мислить цей проєкт як можливість для західного глядача глибше зрозуміти ситуацію, в якій живе Україна, — не через суху документальність, а через сторітелінг, поєднання наративу та міксу концептуальної й арт-фотографії. Це не втеча від реальності, а інший шлях наближення до неї — через тілесність пам’яті та спільність болю.
Сергій Мельниченко — фотограф, викладач, засновник школи концептуальної та артфотографії MYPH. Фотографією почав займатися у 2009 році. За цей час — учасник близько 200 персональних і групових виставок, ярмарків та фестивалів по всьому світу. Організатор та куратор понад 50 проєктів і виставок з роботами студентів школи MYPH по всьому світу за останні 7 років. Переможець всеукраїнських і міжнародних конкурсів та премій у тому числі Leica Oskar Barnack Award Newcomer у 2017 році (Берлін), «Фотограф року» 2012, 2013 та 2016 років (Київ, Україна), «Золота камера» у 2012 (Київ, Україна). Фіналіст Krakow Photomonth, Pinchuk Art Center Prize, Off_Festival Bratislava 2014, DEBUTS 2018, Kolga Tbilisi Photo Award, Batumi Photodays та ін.
Учасник Paris Photo, Volta Art Fair, Photo L.A., Photo Basel, Unseen fair. Номінант на премію Foam Paul Huf Award у 2020 та 2023 роках. Відібраний до участі у європейській платформі для фотографів FUTURES у 2022 році. Фотографії Сергія перебувають у приватних і публічних колекціях у США, Гонконзі, Україні, Польщі, Франції, Німеччині, Бельгії, Литві, Чехії, Японії, Нідерландах, Італії, Швейцарії, Норвегії та ін. У 2022 та 2023 роках дві серії, а загалом 25 робіт Сергія увійшли до постійної колекції фонду Alexander Tutsek-Stiftung. У 2023 році отримав річну стипендію (грант) від фонду Alexander Tutsek-Stiftung на створення власного фотопроєкту.
