Фотожурналіст В’ячеслав Ратинський знімає Різдво на фронті вперше. Святвечір він провів разом з артилеристами 4-ої танкової окремої брагади поблизу Куп’янська на Харківщині.
Військові моляться під час літургії в церкві поблизу Куп’янська. Фото В’ячеслава Ратинського
Українські військові в церкві поблизу Куп’янська перед боєм у Святвечір. Фото В’ячеслава Ратинського
«Зранку військові ходили до церкви на різдвяну службу, потім вони працювали на самохідній артилерійській установці 2С1 «Гвоздика», знищивши радіолокаційну станцію ворога», – розповідає фотограф. Після повернення – кутя, вареники і шуба, веселі і сумні фронтові історії за спільним столом під звуки розривів авіабомб.
Військові їдять кутю у Святвечір після бою. Фото В’ячеслава Ратинського
В’ячеслав каже, що все ж таки cвято відчувалось і настрій був хорошим. Командирам лише по 22 роки, вони очолили підрозділи, не встигнувши закінчити академію. Попри тривожну обстановку, їм вдається гуртувати свої колективи та створювати гарну атмосферу.
Артилеристи 4-ої окремої танкової бригади йдуть в бій на Куп’янському напрямку. Фото В’ячеслава Ратинського
Артилеристи 4-ої окремої танкової бригади передають «різдвяний привіт» із САУ на Куп’янському напрямку. Фото В’ячеслава Ратинського
«Мені подобається, як ці хлопці завзято воюють. Незважаючи на втому, помітно, що вони горять своєю справою, а від цього горить земля під ногами росіян», –підкреслив він.
Ворог намагається активно наступати на Куп’янському напрямку. Там наразі тривать важкі бої, щодня обстрілюється місто та навколишні села важкою артилерією.
«Дивне поєднання прекрасного родинного свята та війни на темному засніженому й холодному Донбасі», – так описує різдвяний вечір фотокореспондент Сергій Коровайний у компанії хлопців та дівчат 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Захисниця усміхається біля ялинки на Святвечір. Фото Сергія Коровайного
Військова запалює свічку у переддень Різдва. Фото Сергія Коровайного
Свічка, кутя, ялинка та ікона – усі ці атрибути змогли бодай трохи перетворити бліндажі, підвали та покинуті хати, де живуть зараз військові, на затишні домівки.
Прикраса на ялинку у вигляді патрона. Фото Сергія Коровайного
Солдат запалює свічку у куті. Фото Сергія Коровайного
Військові їдять 12 страв за різдвяним столом. Фото Сергія Коровайного
«Розумію, що хлопці воюють вже дуже давно і за цей час стали однією родиною. У той момент це було і помітно, і відчутно. Мені здається у цій єдності полягає сила Різдва та зимових свят», – ділиться Сергій.
Певної магії цьому дню додав і візит капелана Отця Івана, якому двоє бійців подарували власноруч вишиту ікону, говорить віднедавна фотокореспондент служби зв'язків із громадськістю 72 бригади Валентин Кузан.
Військові дарують капелану власноруч вишиту ікону. Фото Валентина Кузана
Військові разом зі священником моляться за різдвяним столом. Фото Валентина Кузана
Валентин вперше документує Різдво під час великої війни бійців 72-ої бригади:
«Всі були зайняті своїми справами, хтось приходив, хтось ішов геть, хтось уже поїв, хтось лаштувався. Проте, коли завітав капелан з кутею, молитвою і колядкою – всі вмить зібралися разом за одним столом. Відразу стало так урочисто і водночас легко та невимушено. Ми жартували та сміялися».
Шеврон бійця «З Богом за Україну». Фото Валентина Кузана
Військовий сидить поруч із різдвяним столом. Фото Валентина Кузана
Вечеряли захисники та захисниці неподалік лінії фронту. Їли 12 страв під звуки виходу артилерії, Хаймарсів і ракет.
«Тут, серед холоду й багна, не буває свят», – переконаний фотокореспондент Костянтин Ліберов, який став свідком відзначення народження Христа воїнами 28-ої ОМБ імені Лицарів Зимового Походу та 53-ої ОМБ імені князя Володимира Мономаха.
Військовий прикрашає ялинку. Фото Костянтина Ліберова
Бійці у шапках Санти Клауса підписують снаряд, який підготували для росіян. Фото Костянтина Ліберова
Військовий зі снарядами заходить у дім зі святковою ялинкою. Фото Костянтина Ліберова
«Вони прикрашають ялинки, одягають новорічні шапочки, записують різдвяні відео не для себе. Як би їм тут не було важко, вони піклуються про нас, і грають в Санта-Клаусів серед цілковитого розпачу, щоб подарувати надію і свято нам. Адже, якщо святкують вони – можемо святкувати і ми. От тільки контраст завеликий, » – каже Костянтин Ліберов, додаючи, що усі воїни мріють про перемогу ще й тому, аби бути на Різдво вдома.
Матеріал створено за підтримки The Foundation for Polish-German Cooperation.
Читайте також: