Школа концептуальної та арт-фотографії MYPH запускає двомовне періодичне видання «525». Журнал присвячений українській сучасній фотографії та її місцю у контексті світової візуальної культури.  Перше число журналу вийде друком уже в листопаді цього року.

Насамперед  «525» прагне стати платформою для  молодих українських фотографів, а також залучити до дискусій закордонних авторів задля закріплення позицій української фотографії на міжнародному ринку.

‍

‍

У журналі будуть представлені:

• роботи визнаних українських авторів та авторок;
• проєкти студентів та студенток MYPH, відібрані через open-call та кураторські колаборації;
• спецпроєкти у партнерстві з Українською асоціює професійних фотографів (зокрема Владислав Краснощок та Сергій Коровайний);
• а також матеріали у співпраці з музеєм Харківської школи фотографії MOKSOP та ін.

Журнал спрямований на формування якісного середовища для розмови про фотографію ­­– як мистецтво, дослідницький інструмент.

‍

Фото Владислава Краснощока

‍

Перший випуск означено словосполукою «Скло та Сталь» – спроба зрозуміти та зафіксувати, що сьогодні постає із болісного досвіду травми, втрати й надії, які  формують майбутнє покоління в Україні. Цей номер не лише презентує тематичні проєкти, що розкривають обрану тему, а й закладає основу редакційної структури видання. До нього увійшли кілька рубрик, які команда планує зробити постійними. «Фрагмент» пропонує переклади важливих текстів для сучасної візуальної культури, знайомлячи українських фотографів із визначними теоретичними підходами до медіуму. «Фокус» презентує добірку робіт, відібраних за результатами відкритого конкурсу. У рубриці «Дотик» зібрано дослідження з історії української фотографії, тоді як «Розмова» відкриває простір для інтерв’ю та дискусій на актуальні теми. Завершує номер «Погляд», де експерти діляться своїми відповідями на запитання про фотографію сьогодні.

Попри домінування цифрового, «525» обирає фізичний формат. Для команди це спосіб зафіксувати певні теми, зберегти їхню вагу та не загубитися у безкінечному потоці зображень.

‍

‍

Над журналом працювали Ольга Лобазова, Оксана Майстер, Вероніка Моль та Роберт Довганич — команда фотографів та фотографок, об’єднаних спільним інтересом до розвитку української фотографії та бажанням говорити про неї ширше.

Команда відкрита до співпраці з фотографами, художниками, дослідниками візуальної культури, кураторами та галеристами.

‍

Ольга Лобазова:

Українська фотографія є відчайдушно живою і зухвалою. За браком професійних інституцій вона має унікальну рису – бути чесною. Бо ніхто не визначає, якою вона має бути. Це перевага часу й обставин, які мало хто усвідомлює.

Для мене особисто випуск 525 – це бажання показати цей оголений нерв світу з одного боку й надати впевненості та ґрунту молодим авторам усередині нашої країни – з іншого. Саме тому – двомовність, щоб бути почутими всередині і ззовні; саме тому – новачки на сторінках поряд із професіоналами.

У редакторських і дизайнерських рішеннях ми свідомо відходимо від постаті автора й ідолізації. На перший план виходить робота – історія, емоція, настрій окремого проєкту. І водночас – інтимний, але анархічний наратив колективного.

Є десятки причин для існування українського журналу про фотографію: щоб українські фотографи й фотографки мали простір для самовираження; щоб заявити про себе як про повноцінного учасника світової фотографії; щоб бути мостом між Україною та світом у час війни, коли все складніше утримувати фокус уваги на нашій країні; щоб закарбувати власну культуру й посилити інституційні позиції української фотографії в цілому. Ми зробили це, помиляючись і втомлюючись, але щиро – бо вірили в кожен крок.

‍

Сергій Мельниченко:

Фотографія для мене – спосіб говорити без слів. Хотілося, аби молоді українські фотографи мали таку платформу, де їх побачать, почують і запам’ятають – не лише онлайн, а й у реальному, тактильному форматі. Сторінку в соцмережі можна прокрутити, часто не помітити, або навіть не згадати потім, а сторінку журналу – перегорнути, відчути папір і повернутися до неї крізь роки.

Цей журнал – про нас і для нас: для тих, хто лише починає, і для тих, хто вже впевнено йде своїм шляхом у фотографії. Це можливість показати наші історії світові та залишити свій слід у візуальній культурі України.

‍

‍
Оксана Майстер:

Ми лише на початку шляху, але мета у нас досить амбітна: створити простір, у якому б перетиналися роботи українських фотографів різних поколінь і часових відтинків — таким чином вибудовуючи багаторівневу розмову про нашу культуру та суспільство. Водночас ми прагнемо долучати теоретичні, дослідницькі та філософські твори про фотографію та візуальну культуру українською мовою — тексти, яких у нас через відомі зовнішні обставини було катма… І тепер у нас є ця унікальна можливість: бачити, читати, досліджувати, збирати та ширити.

‍

Вероніка Моль:

Для нас важливо бути підтримкою авторів на старті їхньої мистецької карʼєри. До першого числа увійшло багато митців, що ми відібрали за допомогою безкоштовного відкритого для усіх конкурсу. Деякі проєкти аплікантів першого опен-колу ми вже запланували додати в наступні тематичні випуски. Першочергово команда звертала увагу на цілісність мистецького висловлювання і його відповідність темі випуску, а не на вагомість імен чи регалій в біо. Тому я дуже раджу слідкувати за нами в соцмережах й обов'язково подаватись на наші опен-коли!

‍

Зараз команда «525» готує низку презентацій журналу у книгарнях та мистецьких просторах України. Слідкуйте за сторінкою «525» в Instagram, щоб не пропустити анонси подій та оголошення.
‍
Замовити примірник журналу можна за посиланням.

‍