Вже пів року інформаційне поле в Україні переповнене заявами світових лідерів щодо майбутнього миру. Ці заяви часто суперечать одна одній. Особливо такими заявами відзначився президент США Дональд Трамп.
На тлі постійних жорстоких обстрілів українських міст і тиску ворога на фронті ця інформаційна лавина дезорієнтує. Виникає нерозуміння того, що відбувається. Особливо зараз, коли в медіа обговорюють майбутню мирну угоду, яку готує США, де Україна нібито має поступитися територіями. Таке інформаційне поле — сприятливе середовище для поширення російської пропаганди, адже людьми, які виснажені фізично й емоційно, легше маніпулювати.
Українська асоціація професійних фотографів продовжує відстежувати інформаційну складову російських наступальних дій на Донеччині, щоб погасити поширення дезінформації та емоції, які вона викликає.
«Початкова фаза кінцевої перемоги». Стратегія
Пропагандистські медіа пишуть про «масштабний наступ російської армії в зоні СВО» та свої стратегічні завдання на цю літню кампанію. Російське пропагандистське онлайн-видання «Газета.ру» з посиланням на полковника у відставці та військового експерта Ходарьонка розповідає, що російській армії поставлене завдання «досягти результатів до 3 вересня». Мовляв, задля цієї «великої мети» в «КНДР формуються частини для відправлення в зону» для розгрому угруповання противника. Так кремлівська влада планує «створити тиск на позицію української сторони на можливих мирних переговорах».
Часів Яр. Пропаганда на випередження
На фоні цих заяв російські пропагандисти та воєнні блогери поширюють росЗМІ та пабліками переможні меседжі, а також підключають рупори Кремля за кордоном. На кожну аудиторію у кремлівської влади є свій набір каналів поширення пропаганди.
Вранці 31 липня 2025 року Росія заявила про взяття міста Часів Яр, бої за яке тривають з весни 2024 року. Росія не вперше заявляє про взяття Часового Яру, однак у майже повністю зруйнованому місті досі тривають важкі бої. У червні виповнився рік, як оборону Часового Яру утримує 24 бригада імені короля Данила. Пресофіцером бригади є учасник Української асоціації професійних фотографів Олег Петрасюк.
Він розповів УАПФ, яка ситуація у місті: «Зараз, станом на сьогодні, підрозділи вже рік як стоять за каналом. Лінія фронту там доволі динамічна: 300 метрів уперед, 300 — назад. Якісь позиції втрачаються, якісь відновлюються. І от уже рік ми воюємо в такому режимі. Якщо говорити по суті, ситуація не надто оптимістична: з одного боку, територіальних здобутків немає, з іншого — коли ми заходили, всі казали, що Часів Яр і місяця не протримається. А він тримається вже рік».
«Воєнкор (Піддубний) анонсував вирішальну битву за Донбас після взяття Часового Яру» («Лента.ру»).
Заголовки на кшталт «початкова фаза кінцевої перемоги», «початок повного розгрому ЗСУ», «Україна не зможе переломити хід СВО» розносяться інформаційним простором. Різними формулюваннями стверджується про те саме, щоб склалася необхідна для Кремля картинка — невідворотного програшу України.
«Почався, судячи з усього, давно очікуваний рішучий літній наступ російських військ в Україні, — пише «Канал візіонера»» («Газета.ру»).
Пропагандисти потирають руки: після взяття Часового Яру російські війська обійдуть Костянтинівку з флангів. «Наші частини вже змогли обійти місто з двох сторін, взяти під контроль дорогу, котра живить цей населений пункт, ізолювати район бойових дій, тобто ускладнити підвезення боєприпасів та ротацію особового складу», — цитує «військового експерта» російське онлайн-видання «RG.RU».
«Після Часового Яру — удар на Костянтинівку: коли ЗС РФ зімкнуть Донецький та Харківський фронти» («Украина.ру»).
Пропагандистський сайт «Украина.ру» продовжує переможну риторику: «Ми повинні використати висоту Часового Яру для роботи не тільки по Слов'янську та Краматорську, але й по Сіверську, котрий також знаходиться в низині».
Покровськ — Слов’янськ. Підготовка до поразки
Один з популярних наративів, який використовує Кремль стосовно подій на фронті, — це наративи про «здачу» територій. «Воєнно-політичний експерт» із Франції, рупор кремля Ксав’є Моро поширює цей наратив у розмові з «Украина.ру», розмірковуючи про долю міста Покровськ.
«Думаю, лобової атаки не буде, місто оточать. Українські війська втечуть, навіть якщо не отримають наказу», — сказав експерт про можливий розвиток подій під Покровськом (Червоноармійськ)».
Однак саме завдяки героїчним зусиллям українських захисників Покровськ залишається під українським прапором попри значну перевагу росіян у живій силі, дронах, в авіації та іншому озброєнні.
Пропагандистські пабліки продовжують залякувати, викликати паніку в прифронтових містах: «спостерігається масова втеча усього адміністративного ресурсу. Влада вивозить чи знищує всю службову документацію. Зараз влада в Дружківці, Краматорську та Слов'янську знаходиться в руках українських військових, а також нацполіції», — пише російське медіа «Лєнта.ру» з посиланням на російських військових.
«Адміністрація Дружківки, Краматорська і Слов'янська в паніці залишає міста» («Украина.ру»).
Насправді ще на початку повномасштабного вторгнення декілька департаментів Донецької обладміністрації з документообігу, бухгалтерії та інших офісних й організаційних справ, були переміщені до міста Дніпро. Про це розповіло українське онлайн-медіа «Суспільне Донбас» з посиланням на коментар начальника Донецької ОВА Вадима Філашкіна в етері телемарафону «Єдині новини» 6 серпня 2025 року.
Видання повідомило: «Особисто я, мої заступники, керівники структурних підрозділів перебувають на місцях, як і керівники військових адміністрацій — місцевих, районних. Працюємо в області, допомагаємо силам оборони, будуємо оборонні рубежі, готуємо область до опалювального сезону», — розповів начальник ОВА».
11 серпня 2025 року український аналітичний OSINT-проєкт Deepstate повідомив про значне просування групи російських військових поблизу Добропілля, що на покровському напрямку.
Російські блогери-аналітики підхопили українські медійні заяви про прорив і почали створювати свій порядок денний, розповідаючи, що російські військові зараз в місцях прориву «розвивають успіх» («Лєнта.ру»).
Генштаб ЗСУ заперечив повідомлення про нібито прорив російських військ поблизу Добропілля. Зі слів речника оперативно-стратегічного угруповання військ «Дніпро», підполковника Віктора Трегубова росіяни зараз застосовують тактику просочення малими групами повз першу лінію оборони ЗСУ. Це й сталося поблизу Добропілля. Невелика ворожа група обійшла українські позиції та спробувала заховатися в українському тилу, однак Сили оборони дають відсіч таким спробам. Схожа ситуація відбулася тиждень тому з проходом малої групи ДРГ у Покровську, яка для ворога не була успішною.
«За частину фронту на Покровському напрямку, зокрема й оборону Добропілля, відтепер відповідатиме корпус «Азов», а сам Покровськ тримають підрозділи ДШВ. Про посилення й відправку резервів на ці оборонні рубежі 12 серпня повідомив Генштаб. Нині в обороні цих територій беруть участь кращі українські підрозділи БПЛА», — інформує сайт BBC Україна.
Росіяни тиснуть на покровському та новопавлівському напрямках, намацуючи слабкі місця для прориву української оборони. На інших напрямках на Донеччині вони очікують обвалу оборони: «ми врешті цей супротив зламаємо. Наші частини проб’ються в районі Куп'янська, Покровська та Костянтинівки, тоді пастка закриється. Після падіння агломерації у ворога більше не буде можливості закріпитися», — пише пропагандистське видання «Аргументы и Факты» («АиФ»).
Стаття пропагандистської онлайн-газети «Украина.ру» під назвою «Чому Росії не варто йти на укладення «сороміцького миру», котрого вимагає американський президент» стверджує, що «Україна стоїть на порозі повного розгрому, тому укладати з нею мир або перемир'я безглуздо і злочинно».
Отже, поки Росія просить в США п’ять українських областей, включно з Кримом, обіцяючи зупинку війни, пропагандисти розмірковують про подальші завоювання українських територій.
«Вважаю, що до кінця цього року ми повинні повністю зачистити Донецьку область, Запорізьку область, Херсонську область і створити буферні зони в Харківській, Чернігівській, Дніпропетровській і Сумській», — заявив Матвійчук» (пропагандистське онлайн-видання Absatz.media).
Ситуація на Донеччині дуже важка, але Сили оборони України роблять все, щоб послабити й зупинити наступальний потенціал російської армії.
«Розрив мізків для українських генералів». Тактика
Росія змінила тактику ведення бойових дій, зокрема на покровському напрямку, коли армія не штурмує в лоб, а просувається малими групами. А також змінила тактику повітряних атак, в рази посилила атаки безпілотниками, при цьому точково б'є невеликою кількістю ракет, намагаючись знищувати тили й комунікації масованими ударами.
Обговорюючи можливу тактику російської армії на Донеччині блогери-пропагандисти обіцяють «розрив мізків для українських генералів». («АиФ»).
«Ураження важливих об'єктів економіки України цілком може виглядати як повне знищення енергосистеми країни — виходячи з аналогічних дій ЗСУ в нових російських регіонах. В плани з руйнування комунікацій можуть входити удари по залізничних магістралях, вузлових станціях, мостових переправах через річку Дніпро. Гіпотетично не виключені удари по гідротехнічних спорудах на Дніпрі» («Газета.ру»).
Удар по Лозовій
Лозова — місто на півдні Харківської області, вузлова залізнична станція, розташована на межі Південної, Придніпровської та Донецької залізниць.
В ніч на 5 серпня 2025 року російська армія масовано атакувала Лозову, застосувавши 34 дрони. Голова Харківської ОДА Олег Синєгубов заявив, що місто пережило наймасовішу атаку з початку війни. Великих пошкоджень зазнали залізниця, вокзал, енергетичний об'єкт, пошкоджені також багатоповерхівки та приватний сектор. Дві людини загинули. Серед поранених було двоє дітей.
Пропагандистське видання «АиФ» стверджує, що ударом по Лозовій російська армія зірвала постачання угрупуванням ЗСУ. Видання розповідає, що в місто доставляють боєприпаси, а в самій Лозовій розміщують склади, збирають безпілотники, ремонтують техніку.
Російські так звані «військові експерти» звертають увагу, що транспортні вузли, а також склади, котрі там знаходяться, і вся інфраструктура є дуже важливою ціллю. «Зараз по всім подібним вузловим станціям і далі ближче до лінії бойового зіткнення завдають ударів модернізовані «герані» та ракети», — пише «АиФ».
Лозова, кажуть, «один з таких головних тилових центрів ЗСУ, від котрого йшло підживлення відразу декількох угрупувань київської армії». Мова йде про частини та підрозділи під Куп’янськом, по лінії Костянтинівка-Краматорськ і покровський напрямок. Мовляв, таким чином вони (росіяни) намагаються розірвати зв'язок між Харковом і Донеччиною.
«Руйнування Лозової в поєднанні з ударами по інших вузлах (Синельникове, Мерефа, Слов'янськ) здатне паралізувати залізничне сполучення на сході України, ускладнивши перекидання резервів, техніки та боєприпасів» («Украина.ру»).
Росіяни погрожують новими ударами по Лозовій, щоб остаточно «розірвати зв'язок між Харковом і Донбасом».
В контексті удару по Лозовій пропагандисти згадують й інші транспортні зв'язки та логістичні хаби. Один з таких вузлів — Лиман. Кажуть, звільнення Лиману є ключовим завданням російської армії на цьому напрямку в рамках більшої мети — вибити українську армію з «ДНР», «ЛНР». Росіяни намагаються перекрити логістичні маршрути на покровському напрямку, штурмуючи містечко Родинське, що пролягає на важливому логістичному шляху.
Пропаганда хизується, що траса Добропілля-Краматорськ стала «дорогою смерті» через застосування російських дронів. Дрони вони називають своїм «ключовим фактором перемоги».
Російські дрони на оптоволокні тримають трасу під вогневим контролем. Саме тому українські військові змушені були перекрити трасу антидроновими сітками. На сьогодні це єдиний сухопутний маршрут постачання для міста Костянтинівка. З 16 липня 2025 року траса Т0514 Добропілля-Краматорськ закрита для цивільного транспорту.
Удар по Дружківці
Ще однією тактикою, котра, як вважає пропаганда, «може підірвати боєздатність ЗСУ», є удари по Територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).
Росіяни врахували суспільний інтерес до теми в українському інфопросторі та прикриваючись благородною справою, а не власними інтересами, перекладають відповідальність за обстріли на українську владу: «вибивання людей з України відбувається виключно зусиллями Києва. В рамах тотальної мобілізації українські військкоми масово відловлюють цивільних на вулицях українських міст і відправляють на лінію фронту, де «строків служби не буде», як заявив недавно Володимир Зеленський», — розповсюджує пропагандистський телеграм-канал «Война с фейками».
Проти ТЦК від початку війни розгорнута ціла інформаційно-психологічна спецоперація: поширення антимобілізаційних наративів у соцмережах, підпали авто військових, диверсії проти військовослужбовців у тилових містах, вибухи саморобних пристроїв у ТЦК.
Один з таких ударів, коли Росія заявила про влучання в ТЦК, відбувся в Дружківці 2 серпня 2025 року. Водночас українська влада не підтверджувала цієї інформації.
«Удар в українській Дружківці припав точно по ТЦК» («Украина.ру»).
2 серпня, у вихідний день, Росія масовано вдарила по ринку в Дружківці на Донеччині, застосувавши тринадцять ударних безпілотників. Як повідомила нацполіція, в результаті атаки зафіксовано вісім влучань. Пошкоджень зазнали два житлових будинки, торговий комплекс, три адміністративні будівлі, магазин і дев’ять цивільних автомобілів. Поранені семеро людей.
Наслідки обстрілу Дружківки зафіксував фотограф Олег Петрасюк.
Від обстрілу постраждав магазин «Аврора» у Дружківці. Адміністрація магазину повідомила в соцмережі «Х», що ворог здійснив удар неподалік магазину «Аврора», втім пожежа перекинулась і на приміщення магазину.
«Раніше російське командування не вважало ТЦК пріоритетною ціллю, проте українська громадськість сама закликала бомбити «людоловів»», — пише «АиФ».
Російські «експерти» впевнені, що «подібні удари викликають в українців почуття вдячності за дії Росії та зривають мобілізаційні процеси». У цьому кейсі пропагандисти застосовують техніку підміни понять, коли стверджують, що не хочуть убивати українців, і тому убивають українців: «коли ми знищуємо ТЦК, то рятуємо життя людей, котрих силою відправляють на фронт. Це дуже гарне психологічне дійство. Завдяки йому українці розуміють, що ми не хочемо їх вбивати», — воєнний аналітик Олексій Леонков у розмові з «АиФ».
Подібні меседжі покликані розділити українців на «ми» і «вони», налаштувати цивільних проти військових та влади.
Українське інтернет-видання «Детектор медіа» пояснює, чим насправді є удари по ТЦК: «Територіальні центри комплектації та соціальної підтримки входять до складу Сухопутних військ Збройних сил України. Проте здебільшого будівлі ТЦК та СП розміщені у житловій забудові, й удари по них призводять до жертв серед цивільних, яких росіяни нібито захищають. Окрім того, серед співробітників ТЦК та СП є цивільні, а також там надають послуги цивільним, а не лише військовим чи військовозобов’язаним. У підсумку, атаки на ТЦК та СП не відрізняються від невибіркових обстрілів цивільної інфраструктури».
Удар по Краматорську
Російська армія активно застосовує на прифронтових територіях керовані авіабомби. 31 липня 2025 року вдень російська армія скинула авіабомбу на п'ятиповерхівку в центрі Краматорська. Про це з місця події розповів начальник Донецької військової адміністрації Вадим Філашкін. Загинули щонайменше четверо людей, ще тринадцять отримали поранення.
Росія поширювала фейк про удар, намагаючись зняти із себе відповідальність налаштувати людей проти українських військових.
Посилаючись на місцевих жителів і телеграм-канали, але приховуючи реальне джерело інформації, росіяни стверджували, що ЗСУ знову облаштували склад з боєприпасами прямо в житловому будинку — на першому поверсі, в приміщенні колишнього магазину. Буцімто в результаті стався потужний вибух, який повністю знищив будівлю. «Ніяких ударів по будинку не завдавали», — розповідає пропагандистський телеграм-канал «Другая Украина».
«Житловий будинок в Краматорську знищений в результаті самопідриву складу ЗСУ в магазині на першому поверсі» («Украина.ру»).
Наслідки удару по будинку в центрі Краматорська зафіксував фотокореспондент інтернет-видання «Телеграф» Ян Доброносов. Він побував у місті 3 серпня 2025 року.
«Це не кадри з фільму. На жаль, це центр Краматорська. 31 липня, коли була масована атака на Київ, ворожого обстрілу зазнав і Краматорськ. Взагалі обстріли тут тепер кожен день і ніч, все стає щільніше», — написав Ян у своєму фейсбуці.
У коментарі Українській асоціації професійних фотографів фотокореспондент розповів, що він чітко бачив наслідки ворожого обстрілу і може впевнено сказати, що це був сильний удар. «Я не військовий, щоб сказати, це був дрон, ракета чи бомба, але я маю достатньо досвіду, щоб сказати, що це був ворожий обстріл. Це самий центр міста, звичайний житловий будинок, де жили тільки цивільні люди, — розповідає Ян Доброносов і додає, — до того ж місце для зйомки було відкритим».
А вже 8 липня 2025 року російські ЗМІ й телеграм-канали почали поширювати неправдиву інформацію про нібито диверсію, яку готує СБУ в Краматорську.
«Київ готує провокацію в пологовому по маріупольському сценарію — радник голови ДНР» («Украина.ру»).
Пропагандистка Юлія Вітязєва у своєму телеграм-каналі розповідала, що попередження про ймовірну диверсію в пологовому розмістили через запит від медиків цього закладу. Буцімто у місцевої влади були плани використати частину будинку для потреб ЗСУ. Вона наперед виправдовується, якщо трапиться удар, це буде диверсія СБУ: «При цьому Україна використає удар, щоб звинуватити Росію в атаках на цивільних та просити грошей і ППО».
Центр протидії дезінформації (ЦПД) попереджає, що подібні інформаційні вкиди можуть свідчити про наміри Росії вчинити чергові воєнні злочини на території України. Аналітики центру кажуть, ця тактика «інформаційного алібі» давно використовується російською пропагандою для виправдання ударів по цивільних.
Варто зазначити, що Росія планомірно витискає людей з українських міст і має звичку прив'язувати обстріли до переговорів та важливих зустрічей на міжнародному рівні.
«Думаю, найкраще було б цей пологовий евакуювати. І не приймати там майбутніх матерів. Краще народити в під’їзді, ніж разом зі своєю дитиною опинитися розхідним матеріалом в черговій українській провокації».
У той час, як українські військові героїчно боронять кожен клаптик української землі, світові лідери щодня роблять гучні заяви про війну в Україні. Заяв багато, але немає найголовнішого — справедливого миру для українців. Як пише міжнародна інформагенція Bloomberg, угода про перемир'я, яку обговорюють США та Росія, забезпечить здобутки Росії, тобто дасть їй перемогу, якої її армія не змогла досягти військовим шляхом з початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Фотограф Сергій Коровайний, який є членом Української асоціації професійних фотографів, висловив думку у своєму фейсбуці під серією світлин з Донеччини щодо обговорення подальшої долі регіону: «Це Донецька область. Станом на літо 2025 року Україна контролює приблизно третину її території. Але це не просто лінія на карті. Для багатьох це — дім. Тут вранці печуть хліб. Зростають діти. Собаки ластяться до господарів. Фрукти та овочі достигають у садах. У теплі вечори підлітки ведуть запеклі футбольні баталії. Люди купаються в нагрітих сонцем озерах. Деякі міста, як Покровськ і Костянтинівка, майже втратили всі ознаки життя. Російська армія підійшла надто близько. Але все ж лишаються під контролем СОУ, і Україна втрачає найкращих людей на цих оборонних операціях. Інші міста, як Краматорськ, Слов'янськ, живуть життям, що здається майже мирним. Ходять чутки, що президент США Дональд Трамп може вести переговори з Путіним про виведення українських військ із підконтрольної Україні частини Донецької області. Таке ніколи не повинно статися. Донецька область не для продажу та обміну. Донецька область — це Україна».
Британська газета The Guardian у редакційній статті розвінчує міф про Путіна як про сильного лідера, який добре закріпився на Заході. Видання припускає, що Путін не може закінчити війну, бо в нього параноїдальна залежність від війни: «Здається, що за рішучістю пана Путіна продовжувати жорстоку війну на виснаження немає жодного блискучого плану. Він робить це через інерцію та параною. [...] Історія неодмінно запам'ятає поведінку пана Путіна в Україні як вчинок маревного вбивці. Міф про російського президента як про генія — це лише ще один інструмент пропаганди. Його функція полягає в тому, щоб проєктувати силу там, де є слабкість, і робити перемогу вдавано неминучою в той час, коли факти війни описують низку провалів Кремля».
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Яна Євменова
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
.png)
