Позаду два місяці повномасштабної війни Росії проти України. Відсіч, яку дали в перші дні війни оборонці Харкова, показала росіянам, що ніхто не буде здавати місто без бою. Харків, як і Київ, росіяни планували захопити за три дні. Принаймні про це свідчили російські полонені. Тому загарбати Харків ворог сподівався через інформаційну війну й терор. Налаштувати харків'ян проти ЗСУ, змусити містян виїжджати, знецінити оборону міста й боротьбу українського народу в цілому — цілі, які планувала досягти ворожа пропаганда у Харкові.
«Не можна ставити пропаганду вище істини (а що «Україна понад усе» — це пропаганда), а територію — важливіше за життя людей (пам'ятаєте, як майданівці хотіли зачистити від мешканців непокірний Донбас?)». («Украина.ру»).
Для створення паніки у Харкові росіяни поширювали фейки, пророкуючи місту важку долю. Пропаганда називала Харків «другим Маріуполем». Ворожі медіа буквально пояснювали — «другий Маріуполь» дорівнює знищенню міста. Але, мовляв, саме оборона міста зробить із Харкова «другий Маріуполь», а не ворожий наступ чи обстріли.
Пропагандистів збурювала українська «тактика міст-фортець, котрі знекровлювали наступальні частини російської армії». («Украина.ру»).
Таким містом на початку вторгнення став для окупантів і Харків. Кремль заперечував успішні контрдії українських військових, називаючи їх «ілюзією спротиву», та звинувачував українську владу в здачі міста.
«Українська влада (за сприяння місцевих негідників) готує Харків на жертовне заклання, на роль «нового Маріуполя» — тільки більшого за розміром. Міста їм не шкода (ніколи київська влада його не любила), населення російськомовне — тобто «другосортне», а заради стратегічних цілей (затягування війни, пропагандистської картинки, втрат для тих, хто наступає) принести в жертву населення та місто не тільки можна, але й потрібно». («Украина.ру»).
Український фотожурналіст, харків’янин Олександр Магула в інтерв'ю про визначні фотографії війни на початку вторгнення для Української асоціації професійних фотографів згадав про особливе ставлення харків'ян до оборонців міста.
«Друга фотографія, яку можу назвати більш вдалою, — це портрет командира «Кракена» у зруйнованій ОДА. Туди потім влетіла ракета. Ставлення до військових було, як я тоді це відчував, наче до богів. Це люди, які нас можуть захистити, на яких вся надія. Портрет цього командира — це таке моє особисте втілення ставлення до одного з тих чоловіків, які захищають Харків, на яких лежить відповідальність. Всі люди чекають якогось поста від нього, оперативної інформації, що «Кракен» звільнив нові селища. Я пам'ятаю ці перші деокуповані селища, які «Кракен» звільняв з іншими підрозділами. У людей було дуже трепетне відношення до військових».
Водночас пропаганда всіляко намагалася схилити харків'ян до евакуації з міста. Для цього кремль запустив цілу дезінформаційну кампанію.
«Допоки «патріоти» розважаються та існує пауза в бойових діях, цивільному населенню варто по можливості евакуюватися з Харкова — щоб не стати жертвами обстрілів і можливих вуличних боїв. У сторону Росії (куди десятки тисяч містян могли б виїхати до родичів та друзів) українська влада харків'ян не випускає, але можна їхати в інші регіони чи область, якомога далі від військових об’єктів». («Украина.ру»).
Через те, що одні райони Харкова обстрілювались інтенсивніше за інші, гуманітарна ситуація в різних районах містах кардинально різнилась. У районах, які постійно обстрілювали, не було світла, води, опалення, а люди день у день були в небезпеці. Водночас у спокійніших районах Харкова відкривали кав'ярні й, висаджували квіти.
Український фотограф з Харкова Яків Ляшенко розповідав УАПФ про два різні Харкова навесні 2022 року: «Коли кожен день по місту лупила артилерія, райони Салтівка, П’ятихатки стояли в розрусі, люди жили в метро, у когось не було ні води, ні світла, нічого; знімав постійно. Проте Харків — велике місто і не все виглядає, як Північна Салтівка. Я приїжджав додому зі зйомок, в мене був інтернет, опалення і навіть гаряча вода. Удома був наче інший світ. Думаю, що варто було зафіксувати «два Харкова». Я радий, що в Харкові є райони, які не зруйновані, до яких не дострілювала артилерія».
Тим часом пропаганда використовувала важку ситуацію в північних районах Харкова для поширення фейків, мовляв, місто «під владою патріотів» наближається до гуманітарної катастрофи. Водночас Росія створювала картинку турботи про мешканців міста та області, розповідаючи про гуманітарні місії в окупованих населених пунктах Харківщини.
«Електрики в багатьох будинках немає, продуктів недостатньо, — повідомляє телеграм-канал «Харьков Z», — люди не можуть отримати медичну допомогу і навіть купити медикаменти неможливо. Немає життєво важливого інсуліну — хворі на діабет помирають кожного дня прямо на вулицях. Але при цьому мер Терехов запевняє всіх у відсутності небезпеки й не радить покидати місто». («Украина.ру»).
Росіяни також маніпулювали темою фінансової допомоги, яку отримали мешканці деокупованих територій в межах першого пакету допомоги, але не отримала Харківщина. Пропаганда наголошувала, що українська влада змирилася з втратою міста.
«Схоже, що Київ списав Харків, змирившись, що його візьме Росія.
Українська влада виділяє мільярд гривень на відновлення постраждалих регіонів. Але Харківської області в списку немає, хоча вона постраждала більше, ніж Сумська і, тим більше, ніж Житомирська.
Відповідь на питання «чому?» достатньо просте — Харків не в пріоритеті, як і південно-східна частина України в цілому. Київський режим потроху змирився з тим, що не зможе втримати ці регіони, тому й не бачить сенсу витрачати на них гроші». («Украина.ру»).
Фактчекери зі «StopFake» спростували цей фейк. Українська влада не розглядає жодних територіальних поступок. Абсолютно всі території після деокупації отримають фінансову допомогу на відновлення. Про це неодноразово заявляли президент і прем'єр-міністр України.
Росіяни продовжували інформаційний тиск на харків'ян, поширюючи фейки про звільнення місцевою владою працівників КП «Харківські теплові мережі». Мовляв, місто не буде готуватись до нового опалювального сезону. Однак «Харківський антикорупційний центр» спростував цей фейк. З перших днів війни всі співробітники КП «Харківські теплові мережі», ризикуючи життям, відновлювали джерела теплопостачання, перекладали мережі, ремонтували і замінювали обладнання котелень. Робота над забезпеченням життєдіяльності міста й стабілізації гуманітарної ситуації велася цілодобово.
Однак найбільше росіяни тиснули на харків'ян через обстріли, звинувачуючи в руйнуваннях міста українських військових. Після невдалих спроб прориву російські війська закріпилися на північних та північно-східних околицях і нещадно обстрілювали місто.
Вперше російська армія обстріляла Харків о п’ятій ранку 24 лютого 2022 року. В перші місяці війни у Харкові росіяни зруйнували адміністративні будівлі, розбили низку шкіл і лікарень, включно із пологовими; зазнавав атак історичний центр міста й житлові масиви, особливо на півночі: П’ятихатки, Олексіївка, Північна Салтівка. Українська асоціація професійних фотографів наводить статистику вбитих цивільних від ДСНС: «Лише за підтвердженими даними, з початку війни у Харкові загарбники цинічно вбили понад 500 мирних мешканців, 88 із них рятувальникам довелося діставати з-під завалів», — повідомляло Головне управління ДСНС України у Харківській області.
Щоб відбілити дії російської армії, пропаганда заперечувала обстріли Харкова. Руйнування в місті пропагандистські медіа пояснювали нібито наявністю української «військової техніки серед житлових будинків, снайперів та вогневі точки в житлових квартирах». Таким чином кремль намагався легалізувати обстріли житлових кварталів Харкова.
Пропаганда виправдовувалась, буцімто «по місту пересуваються мандрівні міномети та гради, котрі іноді стріляють для залякування й терору населення», заперечуючи авіанальоти на місто. Однак протягом перших місяців оборони ЗСУ вдалося знищити близько 50 повітряних цілей над містом, включно з БПЛА та літаками.
Фотограф і відеограф Мстислав Чернов після документування злочинів в обложеному Маріуполі й звільненій Бучі вирушив у рідний Харків. Три місяці він фіксував наслідки російських обстрілів у Харкові та головні події харківського контрнаступу.
Українські медійники, які від початку війни, попри ризики для життя, доносять світу правду про війну, стали цілями для російської армії та пропаганди.
Мстислава Чернова та його колег за те, що показали справжнє обличчя «русского міра» в Маріуполі, росіяни називають головними фотографами-постановниками української пропаганди.
Світлини Чернова з Харкова теж не залишились поза увагою російських пропагандистів. Зокрема пропагандистка Юлія Вітязєва поспішила обмовити роботу Чернова із зафіксованим злочином російської армії.
«Спантеличила якість фото. Занадто воно професійне. Прослідковується якісна оптика та робота в фоторедакторі. Тепер все стало зрозуміло. Автор «кадру для Гааги» — Мстислав Чернов з Associated Press. Той самий, котрий разом з напарником Євгенієм Малолєткою працював в Маріуполі в період постановчого нібито бомбардування пологового, для евакуації котрого ЗСУ розробили цілу спецоперацію. Що стосується зображеної на фото події, то вона точно постановна з очевидним використанням «спецефектів». Простіше, чергова брехня для вибивання грошей та зброї із Заходу та дегуманізації Росії».
Чернов зізнався Українській асоціації професійних фотографів, що йому було особливо тяжко документувати російські злочини в місцях його дитинства і юності. «Це було жахливе дежавю — я знову бачив цивільних, вбитих російськими снарядами, медиків, що ризикували своїм життям, намагаючись врятувати поранених, палаючі машини та зруйновані будинки», — розповів Чернов.
А ось той самий злочин на світлинах Якова Ляшенка. 21 квітня 2022 року дві людини загинули в автомобілі в результаті російської атаки по житловому району Харкова.
Протягом наступних місяців українські війська почали поступово витісняти росіян, просуваючись на північ від міста. У травні 2022 року Збройні сили України вийшли до кордонів з РФ. Це дало можливість запобігти артобстрілам і сприяло подальшому просуванню українських військ. Влада міста заявляла про відновлення роботи громадського транспорту й повернення людей до міста.
Успішний контрнаступ ЗСУ на Харківському напрямку у травні 2022 року став вагомою віхою у російсько-українській війні. Попри це росіяни продовжували заперечувати успішні дії українських захисників. Пропаганда стверджувала, що контрнаступ це українські вкиди, бо вони ще нічого не починали.
«Я б не драматизував ситуацію на харківському напрямку та не називав це невдачею. Немає ніякого контрнаступу. Там є спроби диверсійно-розвідувальних груп відсунути наші підрозділи ближче до державного кордону в районі Білгорода. Зараз ці декілька сіл (Циркуни, Тишки, Руська Лозова) перебувають у так званій сірій зоні. Тому жваві доповіді київської пропаганди на чолі з Арестовичем — на 90 відсотків фейки». («Украина.ру»).
Мстислав Чернов після завершення контрнаступу працював у звільнених селах, де фотографував масштаби руйнувань, спалену техніку й тіла російських солдатів на дорогах.
«У щойно звільненому селі Вільхівка Мстислав задокументував роботу лікарів швидкої, які забирали тіла загиблих російських солдатів. Мстислав Чернов зняв особисті речі одного із загиблих солдатів РФ, які для ідентифікації особи знайшли українські військові. Паспорт з червоною зіркою та банківська картка із символічним написом «мир»», — розповідає Українська асоціація професійних фотографів.
Контрнаступальні дії навколо Харкова відтягнули частину сил і засобів ворога й не дали можливості розгорнути наступ на Слов'янськ і Краматорськ. Успішні дії ЗСУ заклали основу для визволення майже всієї території Харківської області у вересні 2022 року. Інститут з вивчення війни (ISW) назвав контрнаступ на Харківщині ймовірною перемогою у битві за Харків.
Історія оборони міста-героя Харкова на світлинах українських фотодокументалістів — це історія героїзму, згуртованості та любові до свого міста попри постійний терор і залякування. «Це було не просто звільнення землі, а звільнення пам’яті та сімейної історії», — висловив особисті переживання харків’янин Мстислав Чернов, фіксуючи страшні картини після звільнення української землі від російських окупантів.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Яна Євменова
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
.jpg)
