«За межею вироку» — один із проєктів, відібраних у межах третьої щорічної програми мікрогрантової підтримки українських документалістів, яку реалізує UAPP. Мета програми — підтримати авторів, що продовжують фіксувати досвід країни, яка протистоїть агресії, та створюють візуальні свідчення подій, що визначають історію сучасної України. Програму реалізовано за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
У травні 2024 року держава дозволила ув’язненим вступати до лав ЗСУ. Приблизно 10–11 тисяч колишніх в’язнів підписали контракт.
Війна стирає межі між «злочинцем» і «героєм». Я знімала цей проєкт, щоб зрозуміти, чому люди, які колись втратили свободу, тепер готові віддати життя за свободу інших.
Це історія про перетворення стигми в’язня з «покарання» на «службу». Це також історія про межу між минулим і теперішнім.
Багатьох із них я бачила лише два-три рази. Перше поховання бійця, якого я знала лише за позивним, змінило моє ставлення. На хресті я побачила табличку: Дмитро Гайдай, 1992 року народження — не «Часік», а Дмитро, Діма. Після цього дня я почала питати імена, бо позивні створювали дистанцію. І коли вони стали Ілюшами, Сашами, Льошами, я намагалася більше говорити з ними, проводити час, бо відчувала короткоплинність моменту.
Зараз вже не питаю імен.
Але вони залишаються для мене найвільнішими людьми, які не піддаються законам — їх неможливо змусити робити те, у що вони не вірять. Вони живуть за власними поняттями. Багатьох із тих, хто є на кадрах, уже немає, і найбільша цінність та честь — показати ці кадри.
Надія Карпова — українська репортерка, відеооператорка та режисерка-документалістка з Дніпра, працює у незалежному медіа Frontliner. До повномасштабного вторгнення працювала акторкою; з 2022 року зосередилася на фронтових репортажах і візуальному сторітелінгу про війну.
Знімає документальні історії близько трьох років і свідомо обирає довгі проєкти, де можна простежити зміни й трансформації — як війна забирає і водночас надає сенси. Один із ключових напрямів її роботи — тривале документування колишніх ув’язнених, які підписали контракт із ЗСУ: Надія фотографує героїв, супроводжує їхній шлях і готує матеріал до майбутнього документального фільму. У своїй практиці говорить про швидкоплинність життя й цінність коротких миттєвостей, намагаючись зафіксувати сам момент зрушення — «кульмінацію в момент зникнення». Її робота часто починається з дороги: у війні вона так само небезпечна, як і позиції, і вимагає точного планування, витримки та внутрішньої дисципліни.
.jpg)
