Створити архів найбільш задокументованої війни у світі. Таку ідею від початку повномасштабного вторгнення реалізовують ГО «Докудейз» та Infoscope. Мета — створити базу систематизованих цифрових доказів воєнних злочинів Росії та загалом зберегти свідчення, які стосуються війни, від очевидців. Засновники платформи Ukraine War Archive переконані, що зібрані від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну факти у формі різних цифрових матеріалів сприятимуть правосуддю та досягненню справедливості у майбутньому.
«Це все ж таки наше майбутнє. Це наша історія. У минулому такої задокументованої війни ще не було і, можливо, саме це нам допоможе в майбутньому показати свою правдиву історію. Завдяки такому документу ми зможемо уникнути різних суттєвих маніпуляцій», — пояснює інтервʼюер Архіву війни, фотограф Сергій Ілляшенко. За його словами, історія завжди перекручується, інтерпретується різними ресурсами так, як їм це вигідно.
Він наголошує, що Ukraine War Archive — це некомерційна організація. Усі авторські права на контент, який потрапляє в Архів, залишаються у того, хто передає матеріали. Архів війни не купує права на матеріали. Проте між обома сторонами підписується договір про співпрацю. Архів є захищеним та не є публічним.
«Першочерговий задум — брати інформацію від першоджерела, тобто від людей, які брали участь у тих чи інших подіях, стали жертвами або свідками якихось злочинів тощо. Це акумуляція інформації від першоджерел, від людей, які перебували в певний час і в певному місці. Також це все аналізується. Наприклад, можна взяти інформацію від різних не пов'язаних між собою джерел і тоді можна буде краще побачити загальну картину ситуації. Немає змонтованих частин. Це саме робиться для того, щоб це був документ, який має юридичну силу», — підкреслює Сергій.
Здебільшого документують матеріали від людей, які перебували в окупації, які мали якісь безпосередні контакти з представниками РФ чи так званих «ЛНР» та «ДНР» на території України, які були в полоні тощо.
Архів війни — непублічний ресурс. Доступ до нього можна отримати після певної перевірки та авторизації. Інформація захищена трьома рівнями доступу до матеріалів, які існують у кількох копіях. У команді Архіву працює 50 постійних фахівців та фахівчинь, а також волонтерів і волонтерок.
Наразі серед зареєстрованих користувачів є Офіс Генерального прокурора України, Українська Гельсінська спілка, Харківська правозахисна група, а також медіа, які проводять розслідування та готують репортажі з деокупованих територій. Зокрема команда проєкту активно бере участь в європейських форумах та подіях, щоб залучити більше міжнародних організацій для співпраці.
Засновники Архіву війни закликають українських фотографів-документалістів долучатись до поповнення баз даних свідчень злочинів росіян на території України. Надіслати матеріали або зв’язатися з командою проєкту можна на сайті.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
Створити архів найбільш задокументованої війни у світі. Таку ідею від початку повномасштабного вторгнення реалізовують ГО «Докудейз» та Infoscope. Мета — створити базу систематизованих цифрових доказів воєнних злочинів Росії та загалом зберегти свідчення, які стосуються війни, від очевидців. Засновники платформи Ukraine War Archive переконані, що зібрані від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну факти у формі різних цифрових матеріалів сприятимуть правосуддю та досягненню справедливості у майбутньому.
«Це все ж таки наше майбутнє. Це наша історія. У минулому такої задокументованої війни ще не було і, можливо, саме це нам допоможе в майбутньому показати свою правдиву історію. Завдяки такому документу ми зможемо уникнути різних суттєвих маніпуляцій», — пояснює інтервʼюер Архіву війни, фотограф Сергій Ілляшенко. За його словами, історія завжди перекручується, інтерпретується різними ресурсами так, як їм це вигідно.
Він наголошує, що Ukraine War Archive — це некомерційна організація. Усі авторські права на контент, який потрапляє в Архів, залишаються у того, хто передає матеріали. Архів війни не купує права на матеріали. Проте між обома сторонами підписується договір про співпрацю. Архів є захищеним та не є публічним.
«Першочерговий задум — брати інформацію від першоджерела, тобто від людей, які брали участь у тих чи інших подіях, стали жертвами або свідками якихось злочинів тощо. Це акумуляція інформації від першоджерел, від людей, які перебували в певний час і в певному місці. Також це все аналізується. Наприклад, можна взяти інформацію від різних не пов'язаних між собою джерел і тоді можна буде краще побачити загальну картину ситуації. Немає змонтованих частин. Це саме робиться для того, щоб це був документ, який має юридичну силу», — підкреслює Сергій.
Здебільшого документують матеріали від людей, які перебували в окупації, які мали якісь безпосередні контакти з представниками РФ чи так званих «ЛНР» та «ДНР» на території України, які були в полоні тощо.
Архів війни — непублічний ресурс. Доступ до нього можна отримати після певної перевірки та авторизації. Інформація захищена трьома рівнями доступу до матеріалів, які існують у кількох копіях. У команді Архіву працює 50 постійних фахівців та фахівчинь, а також волонтерів і волонтерок.
Наразі серед зареєстрованих користувачів є Офіс Генерального прокурора України, Українська Гельсінська спілка, Харківська правозахисна група, а також медіа, які проводять розслідування та готують репортажі з деокупованих територій. Зокрема команда проєкту активно бере участь в європейських форумах та подіях, щоб залучити більше міжнародних організацій для співпраці.
Засновники Архіву війни закликають українських фотографів-документалістів долучатись до поповнення баз даних свідчень злочинів росіян на території України. Надіслати матеріали або зв’язатися з командою проєкту можна на сайті.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
