Російські військові виселяли мешканців Ягідного із домівок силою та заганяли їх у підвал місцевої школи. Близько 400 людей жили у страшній тисняві, фактично без їжі та води. Серед них були діти та навіть немовлята. У приміщеннях не було вентиляції, туалету та можливості приготувати їжу. Спали сидячи. Декілька людей померло. Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує фотографії Данила Павлова, зроблені після звільнення Ягідного.
30 днів в окупації
У селі Ягідне на Чернігівщині російські війська перебували місяць. Вони зайшли туди фактично з перших днів повномасштабної війни – 3 березня 2022 року. Будинки уздовж дороги на Чернігів не постраждали, натомість у центрі села окремі хати були повністю зруйновані. До окупації війська РФ обстрілювали Ягідне з артилерії. Біля місцевого будинку культури, від якого зараз залишились зовнішні стіни, росіяни зробили склад боєприпасів.
Російські військові шукали у місцевих мешканців патріотичні татуювання, військові однострої та забирали мобільні телефони. Людей виселили із домівок та силою зігнали у підвал місцевої школи. Майже чотириста людей жили у страшній тисняві, фактично без їжі та води. Серед них були діти і навіть немовлята. У приміщеннях не було вентиляції, туалету та можливості приготувати їжу. Спати доводилось сидячи, адже на кожного мешканця було виділено у середньому пів квадратного метра. Через такі умови життя у підвалі загинуло десять людей. Військові не давали ховати померлих, тому їх складали у шкільній котельні. Росіяни дозволили поховати загиблих лише двічі. Одне з поховань вони обстріляли.
Звільнення Ягідного українськими військовими почалося наприкінці березня. 3 квітня 2022 року село було визволене від російських військ. Журналісти, які приїхали в село після окупації, зняли залишки російської техніки на вулицях Ягідного, зруйновані вщент будівлі та написи на стінах шкільного підвалу.
Морально складна та виснажлива зйомка
Фотограф Данило Павлов приїхав у село Ягідне за декілька тижнів з часу його звільнення. Він уже знімав деокуповані Бучу, Бородянку, Гостомель та спілкувався із їхніми мешканцями.
«Попри те, що побачив на Київщині, поїздка у Ягідне мене сильно вразила, – пригадує Данило Павлов. – Люди зі сльозами на очах розповідали про пережите та показували свої зруйновані домівки. Це була морально складна та виснажлива зйомка».
Місцеві мешканці намагались прибрати увесь безлад, який після себе залишили російські військові. Ходили біля будинків, розчищали вулиці.
«Фактично усіх мешканців Ягідного зігнали у тісний підвал школи. Їхні будинки та квартири зайняли росіяни. Люди не були у своїх квартирах, не знали, що взагалі відбувається нагорі. Багато будинків постраждали, деякі згоріли повністю, на вулицях ще залишилась спалена російська техніка», – розповідає Данило Павлов.
За словами мешканців, у селі було два підрозділи, які між собою погано комунікували. Один із підрозділів складався із бурятів, до яких не хотіли ходити навіть російські військові.
У Ягідному Данило познайомився із чоловіком, який з односельцями ховав людей під обстрілами російських військових.
«Вони копали могили на кладовищі і лягали туди під час обстрілів. Дідусь часто плакав та постійно повторював: «За що?». У нього повністю згоріла хата», – каже Павлов.
Фотограф пригадує чоловіка із велосипедом, який провів його до свіжих могил на цвинтарі. Той також багато плакав та часто хрестився. Люди були просто на межі. Данило заходив і до інших помешкань. Наприклад, був у квартирі, де на манекені висіла сукня – сумний привіт із минулого нормального життя. В іншому домі бачив хлопчика із котиком, які сиділи у холодній кімнаті без даху.
Тісний підвал
У Ягідному Данило Павлов побачив велику кількість російських газет, розкиданих навколо школи. Була «Комсомольська правда» із російським порядком денним.
«Мало того, що місцеві мешканці сиділи у підвалі без зв’язку із зовнішнім світом, так їм ще й приносили російські газети. Люди відчували на собі постійний тиск із боку військових РФ», – говорить Павлов.
Шкільний підвал, у якому утримували людей, для Данила відкрив старшокласник. Вони разом спустились вниз. На стіні зберігся напис: праворуч зазначено десять імен загиблих у підвалі, ліворуч — імена убитих російськими солдатами.
«Місцеві мешканці Ягідного ділились зі мною своїм горем, яке переповнювало їх через край. У підвалі ще залишився запах людей, які були змушені там перебувати у страшній тисняві, та моторошні відчуття. Коли читаєш про кількість людей, які були замкнені у підвалі, а потім бачиш це зовсім крихітне приміщення – відчуваєш шок», – пояснює фотограф.
Він познайомився зі старшим чоловіком, у якого під час ув’язнення розпухали ноги від тривалого стояння на одному місці.
Данило пройшовся класами школи, у яких квартирували росіяни.
«На стінах школи залишились написи, все перевернуто та поруйновано, а майже вся підлога вкрита лайном. Я таке бачив уже багато разів на звільнених від російських військ територіях», – розповідає Данило Павлов.
Наголошує, що необхідно зберігати пам’ять про події війни та фотографія – це один із чудових способів це робити.
Данило Павлов — український фотограф-документаліст. Учасник Української асоціації професійних фотографів. Публікувався у численних українських медіа та різних іноземних виданнях, зокрема Washington Post, The Times, Forbes.
Фоторедактор Reporters.media, фотограф The Ukrainians.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
