Евакуацію мирних мешканців Ірпеня знімали багато українських та іноземних фотографів. Сьогодні Українська асоціація професійних фотографів публікує світлини та спогади українського фотографа-документаліста та кінооператора Сергія Михальчука.
В кінці лютого та у березні 2022 року російські війська намагались захопити Київ. Для цього їм потрібно було взяти під свій контроль найближчі до столиці містечка – Гостомель, Бучу та Ірпінь. Ці населені пункти, а також Вишгород та ділянка траси Київ – Чоп поблизу столиці були визначені як найнебезпечніші для цивільного населення місця Київської області.
У перші дні повномасштабного вторгнення війська РФ закріпились у містечку Гостомель та захопили аеропорт однойменний. Звідти просувались у напрямку Києва. 27 березня 2022 року розпочалися бої за Ірпінь. У самому місті був танковий бій, ЗСУ намагались зупинити просування російських військ. Щоб не допустити входу в Ірпінь ще більшої кількості сухопутних військ РФ, зруйнували міст між Бучею та Ірпенем.
Мешканці міста Ірпінь жили без опалення, електрики та водопостачання. 3 березня 2022 року Київська обласна адміністрація повідомила про початок евакуації з Бучі та Ірпеня. 206-ий батальйон територіальної оборони почав евакуацію: людей вивозили автобусами та потягом. 5 березня Сухопутні війська України розпочали пішу евакуацію мирних жителів Ірпеня до Києва. Через постійні обстріли російських військ виїхати з Ірпеня було дуже складно.
6 березня 2022 року сотні мирних мешканців стояли біля зруйнованого мосту та очікували евакуації з Ірпеня до Києва. Українські військові допомагали людям перейти через переправу на річці, часто несли їхні сумки, домашніх тварин і навіть дітей. Російська армія протягом кількох годин обстрілювала перехрестя. Тоді загинуло вісім мирних мешканців Ірпеня.
Евакуацію мирних мешканців Ірпеня знімав український фотограф-документаліст та кінооператор Сергій Михальчук.
За декілька днів до повномасштабного російського вторгнення зрозумів, що буде війна. Напередодні читав російські пабліки та телеграм канали, у яких вони вже домовлялись про зустрічі у кафе на Хрещатику для святкування. Увечері 23 лютого погрузив сім’ю і ми на двох машинах виїхали на західну Україну. Перші прильоти ми зустріли на трасі за Житомиром, – розповідає документаліст.
25 лютого 2022 року Сергій повернувся у Київ і в цей же день почав документувати події війни.
Сергій Михальчук разом з колегами моніторив ситуацію і розумів, що російські війська рухатимуться через Ірпінь. 4 березня 2022 року він був на блокпосту «Жираф» біля Ірпеня, знімав там українських військових та техніку.
Того вечора нас там жорстко обстріляли, було декілька боїв. Російські військові заходили в Ірпінь через цей блокпост, – говорить Сергій Михальчук.
Він там працював разом із колегами-кінематографістами, які вирішили знімати війну та надсилати матеріали у провідні світові медіа. Наприкінці березня майже усі вони добровільно вступили до лав Збройних Сил України.
Якби я чекав повістки, отримав би її в останню чергу. Мав складну травму хребта та голови, дві малярії в Африці. У 2017 році я проходив медогляд перед АТО і мене комісували, – ділиться Сергій Михальчук.
Свої перші враження від зруйнованого Романівського мосту Сергій Михальчук порівнює з емоціями ліквідаторів, які зазирнули у жерло зруйнованого енергоблока Чорнобильської атомної станції. Згодом, схожими за силою відчуттів, були події в Гостомелі.
Ми з Віталієм Дейнегою одні з перших потрапили в Гостомельський аеропорт і побачили зруйновану «Мрію». У той момент, ми, мабуть, не усвідомили сили та значення побаченого. Ми були свідками, як люди залишають свої будинки, ми бачили обстріли… – додає Сергій Михальчук.
Під час евакуації з Ірпеня було дуже багато людей, які потребували підтримки. Сергій говорить, якщо міг комусь перенести речі, то спочатку допомагав, а потім уже виконував свій обов’язок фотографа та оператора. Його дуже вразили домашні улюбленці, які поводилися так, що їх можна ототожнювати з людьми.
У них були такі розумні та глибокі очі, вони були дуже мовчазні, вони усе розуміли. Після цього сказав своїм дітям, хай заводять собаку, котика, кого завгодно. Тепер удома живе кіт-шотландець, – усміхається Сергій Михальчук.
Фотограф приїжджав знімати евакуацію до середини березня майже щодня. Пригадує породисту собаку вівчарку з обірваним повідцем, яка шукала свого господаря. Він не міг її взяти, оскільки був увесь час у роботі – їздив на зйомку в Ірпінь та до лінії фронту у бік Чорнобиля.
Вівчарка стояла біля мене і плакала наче дитина. Там було дуже багато породистих та вишколених собак, які залишились зовсім самі, – пригадує Сергій Михальчук.
Він сфотографував чоловіка, який їхав на старому велосипеді й віз двох пацюків у клітці. Він доїхав до Романівського мосту, залишив велосипед і далі пішов лише зі своїми домашніми тваринками. Люди залишали біля мосту автомобілі, велосипеди кидали прямо перед річкою.
Сергій Михальчук мобілізувався наприкінці березня і зайшов в Ірпінь уже як військовий.
Одне із найпотужніших вражень – коли ми з підрозділом вранці 29 березня потрапили в Ірпінь. Я був там ще до журналістів, разом із побратимами-розвідниками. Ми побачили зруйноване місто, тіла на вулицях… Я пам’ятаю це по сьогодні, – говорить Михальчук.
Додає, що багато кадрів просто не зробив, щоб не зашкодити людям і не завдати їм ще більшого емоційного болю.
Іноді камера працює гірше, ніж автомат, – каже фотограф.
Сергій Михальчук служить в ЗСУ та продовжує фотографувати. Проте, як військовий, більшу частину відзнятого не може викладати у соцмережах чи публікувати.
Війна – це зараз моя реальність. Я постійно перебуваю на Харківщині, Донеччині, інколи в Запоріжжі чи Херсоні. Поки з цього процесу не вийду, не зможу сказати, які важливі кадри зняв під час повномасштабної війни. Так у мене було зі зйомкою Майдану. Я лише через деякий час усвідомив, що важливо у плані історичного зрізу, а що – другорядне.
Нагадаємо, що Українська асоціація професійних фотографів започаткувала цикл матеріалів, присвячених ключовим подіям російської війни проти України, де ми публікуємо спогади та світлини українських документальних фотографів.
Проєкт реалізовується завдяки підтримці ЗМІN.
Сергій Михальчук — український кінооператор, заслужений діяч мистецтв України. Народився 13 липня 1972 року у місті Луцьк. 1994 року закінчив Київський театральний інститут імені Івана Карпенка-Карого.
Соцмережі Сергія: Instagram, Facebook
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
