Відома на Півдні України школа концептуальної та артфотографії MYPH була заснована Сергієм Мельниченком у його рідному місті Миколаїв. Навчання спрямоване на популяризацію й розуміння сучасної концептуальної та художньої фотографії серед митців. Під час повномасштабного вторгнення Росії в нашу державу миколаївські фотографи зайняли активну волонтерську позицію. Хтось долучився до лав ЗСУ, а дехто з художньої фотографії перейшов до документальної, аби фіксувати наслідки дій окупантів. Говоримо із засновником MYPH Сергієм Мельниченком про навчання молодих фотографів, їхні проєкти, його проєкти, а також вплив війни на фотографію у Миколаєві — місті, що отримало статус Героя.
Сприяти розвитку молодих талантів
«MYPH — Mykolaiv Young Photography. Абревіатура співзвучна з українським словом «міф». Так назва органічно укорінилась. Наші фотографи часто працюють з темами міфології», — починає знайомство зі школою її засновник Сергій Мельниченко.
Усе почалось у 2018 році з курсів фотографії. Сергій створив пілотний проєкт для того, аби побачити реакцію молодих авторів у Миколаєві.
«Я хотів дізнатися чи є зацікавленість саме у концептуальній сучасній фотографії. Комерційних фотографів у місті на той час було багато, а от саме концептуальних — ні», — пригадує він.
З того часу завдяки теорії та на практиці, онлайн та офлайн, і навіть під час повномасштабного вторгнення Сергій разом із запрошеними лекторами ділиться зі студентами своїм мистецьким та комерційним досвідом.
Автори працюють з різними напрямами:
«У нас є і фотожурналісти, і документалісти, і портретисти тощо. Проте головним є художній напрямок. За цей час ми сформували потужну спільноту, яка просуває молодих авторів і надає допомогу у розширенні спектра як своїх фотографічних знань і практик, так і у пошуку виставок, фестивалів та ярмарків», — продовжує Сергій.
Мета школи — об’єднувати навколо себе спільноту фотографів та сприяти розвитку молодих талантів. Зокрема, один з таких способів — грантові програми.
«Ми у процесі отримання гранту на підтримку нашого ком’юніті, тобто ми виділяємо п’ять субгрантів на створення проєктів у південному регіоні, розкриття історій його жителів тощо».
Рефлексії війни
70% проєктів, які роблять миколаївські автори, стосуються рефлексій війни. Сергій вважає, що справжні митці не можуть бути абстраговані від тих моментів та подій, які відбуваються навколо.
«Це і автопортрети, і сторітелінги — всі вони тісно пов'язані з темою війни. Деякі з авторів залишилися в Миколаєві. Наприклад наша студентка Марія Горшкова. Вона працювала фотожурналісткою у медіа та документувала дуже багато всього».
З жовтня до листопада 2023-го команда реалізовувала проєкт «Візуальна історія Миколаєва». Нагадаємо, місто протягом дев’яти місяців перебувало на лінії фронту, страждало від обстрілів, ледь уникнувши окупації. За допомогою художньої фотографії та документальної фотографії 20 митців школи передавали настрої міста за останні два роки.
Сергій каже, що ця виставка фіксує вплив війни на Миколаїв та морально-психологічний стан місцевого населення:
«Мета, зокрема, допомогти відновити моральний дух місцевої громади, а також, підкреслити неперевершену силу та винахідливість миколаївців, які призвели до присвоєння Миколаєву звання «міста-Героя».
«Татуювання війни»
Крім виставкових проєктів для своїх студентів, Сергій продовжує реалізовувати, зокрема і власні ідеї.
«Я не займаюсь документальною фотографією, — каже він, — але у мене є фотосерія «Татуювання війни». Це скоріше концептуальний проєкт, проте з елементами документальної зйомки».
Цю ідею він розпочав реалізовувати у квітні 2023 року, знімаючи на середньоформатну плівкову камеру. Сергій надає своїм героям можливість обирати кадр, який за допомогою проєктора буде спрямовано на них.
«Я прошу своїх героїв обрати момент, який найперше спадає на думку. Цей кадр ми експонуємо за допомогою проєктора. От з останніх робіт — це переселенці з Миколаєва, які живуть в Івано-Франківську. Кадр, який спроєктували на них, — зруйнований готель «Інгул» з Миколаєва. Це було одне з перших таких великих влучань у нашому місті. Це те, що закарбувалось їм у пам'яті».
Сергій уже почав роботу над новим документальним проєктом «Попід Дніпром», який включатиме людські історії з Миколаєва, Запоріжжя, Черкас, Дніпра та їхніх областей, а також фотокнигу та відеодоробок:
«Цей проєкт буде складатися з документалістики на 50% як мінімум. Ідея буде реалізована за грант від Мюнхенського фонду Alexander Tutsek-Stiftung у рамках програми Alexander Tutsek Photography Grant».
Війна — це можливість
Сергій переконаний, що рівень розвитку фотографії в Україні високий, але може бути ще кращий:
«Ми продовжуємо активно працювати й брати участь у виставках та фестивалях, аби популяризувати українську фотографію в себе вдома, так і представляти її міжнародній аудиторії».
Він зізнається, що пильно стежить за молодими авторами, які змогли себе розкрити під час війни.
«Їхні роботи автентичні, вони відрізняються. Автори отримали натхнення. Такі студенти як Марія Горшкова та Вероніка Моль показали своє цікаве бачення. Серед них і наш Олексій Чарей, який приєднався до лав ЗСУ і документує війну, безпосередньо беручи участь у ній», — розповідає Сергій.
Як стати фотографом?
Всі охочі стати фотографом чи ті, хто просто бажає ближче познайомитися з мистецтвом світлин, усю необхідну інформацію може знайти на сайті MYPH. У школі постійно працюють над розширенням навчальної програми, залучаючи нових лекторів.
«У майбутньому розглядаємо запуск курсу «Документальна фотографія», залучивши найкращих українських фотографів, які документують війну», — ділиться планами Сергій.
Наразі роботи авторів Миколаївської школи фотографії MYPH можна побачити на виставках у Львові (локація: Порохова вежа, експозиція «Підсвідоме») та у Стокгольмі (локація: Український культурний центр, експозиція «Один день»).
Сергій Мельниченко — фотограф, викладач, засновник школи концептуальної та артфотографії MYPH. Фотографією почав займатися у 2009 році. За цей час — учасник близько 200 персональних і групових виставок, ярмарків та фестивалів по всьому світу. Організатор та куратор понад 50 проєктів і виставок з роботами студентів школи MYPH по всьому світу за останні 7 років. Переможець всеукраїнських і міжнародних конкурсів та премій, у тому числі Leica Oskar Barnack Award Newcomer у 2017 році (Берлін), «Фотограф року» 2012, 2013 та 2016 років (Київ, Україна), «Золота камера» у 2012 (Київ, Україна). Фіналіст Krakow Photomonth, Pinchuk Art Center Prize, Off_Festival Bratislava 2014, DEBUTS 2018, Kolga Tbilisi Photo Award, Batumi Photodays та ін.
Учасник Paris Photo, Volta Art Fair, Photo L.A., Photo Basel, Unseen fair. Номінант на премію Foam Paul Huf Award у 2020 та 2023 роках. Відібраний до участі у європейській платформі для фотографів FUTURES у 2022 році. Фотографії Сергія перебувають у приватних і публічних колекціях у США, Гонконзі, Україні, Польщі, Франції, Німеччині, Бельгії, Литві, Чехії, Японії, Нідерландах, Італії, Швейцарії, Норвегії та ін. У 2022 та 2023 роках дві серії, а загалом 25 робіт Сергія увійшли до постійної колекції фонду Alexander Tutsek-Stiftung. У 2023 році отримав річну стипендію (грант) від фонду Alexander Tutsek-Stiftung на створення власного фотопроєкту.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Літературна редакторка: Юлія Футей
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
