Кінець липня 2025 року. Українці з дітьми й собаками, на протезах та в кріслах колісних збираються на вулицях і площах великих міст на протести. Це переважно молоді люди, вони тримають в руках картонні плакати з гаслами й жовто-блакитні прапори. Вперше від початку великої війни в десятках українських міст проходять масові акції протесту. Учасники протестів вимагають від президента ветувати закон №12414, який ліквідовує незалежність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).
Кремлівська пропаганда швидко відреагувала на події в Україні, використавши тему навколо мирних акцій протесту для інформаційних атак, зокрема й за участі рупорів Кремля на Заході. РФ систематично відстежує та використовує внутрішньосуспільні явища в Україні, наприклад, давно підігріває наратив про корупцію в Україні.
Кремль зумисно викривляє зміст протестів: «в Україні все йде до нового Майдану. Зеленський набрид українцям, а в європейських кураторів з'явилися великі питання», — пише російське видання «Блокнот.ру».
Українська асоціація професійних фотографів стежить за тим, які наративи та фейки поширюють про українські протести пропагандистські ЗМІ й телеграм-канали.
«Політична криза в Україні» та «диктатура у демократичний спосіб»
Як повідомляє Служба зовнішньої розвідки України (СЗРУ), проросійські майданчики подають зміни в антикорупційному законодавстві як «антиамериканський переворот» і спробу «мінімізації впливу Заходу всередині політичної системи України».
Міжнародне російське видання «Медуза» пише про «політичну кризу в Україні».
«Політична криза в Україні. Чому вона відбулась і що буде далі?»
Російські ЗМІ називають організаторами мітингів в Україні західні країни, використовуючи такі ярлики, як «міні майданчик», «майдан соросят», чиї структури зачистив Зеленський». Назва «соросята» походить від прізвища американського мільярдера і мецената Джорджа Сороса, який заснував мережу благодійних фондів «Відкрите суспільство» в багатьох країнах світу, зокрема й в Україні. Ці фонди надають гранти для підтримки демократичних процесів у країнах: свободи слова, рівності прав громадян, прозорості й підзвітності уряду тощо. Росіяни називають «соросятами» людей, котрі працюють за грантовими програмами фондів Сороса, або будь-кого, чия діяльність фінансується західними грантами, — пояснюючи це «теорією всесвітньої змови». Ця назва є частиною російської конспірологічної теорії про мільярдера Сороса, який нібито прагне заволодіти багатьма країнами світу. Цю теорію активно використовує російська пропаганда і проросійські політичні сили в Україні.
«Протести проти Володимира Зеленського у містах України організував Захід, щоб не втратити контроль над головою київського режиму, сказав aif.ru голова комісії Суспільної палати РФ з питань суверенітету Володимир Рогов» (колишній проросійський український політичний діяч, колаборант — авт.).
Таким чином Кремль намагається дискредитувати Україну на міжнародній арені й послабити підтримку і допомогу з боку західних партнерів. Наприклад, речник Кремля Дмитро Пєсков заявив про розкрадання українською владою західної фінансової допомоги.
«Пєсков: значну частину американської допомоги в Україні розікрали» («Аргументы и Факты»).
Слідом за роспропагандою перекручування сенсу українських громадянських протестів трапляється й серед американського істеблішменту. Як пише американське видання The Washington Post, представниця Палати представників, республіканка та критиканка України Марджорі Тейлор Грін стверджує, що протести у Києві відбуваються через те, що Зеленський — «диктатор». Також вона заявляє про необхідність усунення його з посади та припинення фінансової й військової допомоги Україні.
«Переважна частина коштів, які надають США, витрачається всередині самих Сполучених Штатів, не в Україні. Значна частина американської та європейської військової допомоги направляється на підготовку військових та розвідку», — звітує американський аналітичний центр Інститут вивчення війни (ISW).
СЗРУ розповідає, що роспропаганда подає європейським виборцям спотворену картинку розчарування Заходу від того, як Україна проводить реформи, розповідає про можливі для України санкції та втрату безвізового режиму через вирвані з контексту й перекручені коментарі світових політиків, журналістів і дипломатів.
Меседжі про українського президента-диктатора й фашистський «київський режим» росіяни поширюють з початку великої війни, перекладаючи на українську владу відповідальність за обстріли та війну в цілому. Деякі пабліки, як-от телеграм-канал російського публіциста Олексія Волинця розповідає, що в Україні немає демократії, а протести за демократичні цінності — це лише «фасад демократії київського режиму».
««Знищуйте русню, а не демократію». Це майданчик в м. Луцьк, 25.07.2025. Дуже демонстративна ілюстрація про «фасадну демократію» київського нацизму».
Водночас росіяни поширюють дезінформацію про антивоєнні мітинги в Україні. Центр протидії дезінформації повідомляв, що Росія намагалася також створити картинку того, що українці протестують проти війни й вимагають капітуляції. Для цього вони підробили фото з протестів у Києві, де активісти нібито тримають плакати із символікою російського вторгнення. На оригінальному знімку напис на плакаті мав зовсім інший зміст. ЦПД спростував цей фейк, верифікувавши зображення.
Насправді українці вийшли на мітинги у великих містах відразу після прийняття законопроєкту №12414 Верховною Радою 22 липня 2025 року, вимагаючи від президента ветувати його. Через кілька днів протестів президент подав інший законопроєкт, який мав врахувати суспільний запит. Тепер Верховна Рада, яка вже пішла на канікули на чотири тижні, має зібратися на голосування. Тим часом протести тривають з метою громадського контролю за процесами.
The Washington Post активно висвітлює протести в Україні. Цитуючи учасника протестів, американське медіа вкотре зазначає, що в Україні є демократія, яку треба підтримувати. ««Ось як має виглядати демократія», — сказав 41-річний Антон Авринський, підприємець у сфері технологій, який приєднався до натовпу разом зі своєю дружиною Віталією та їхнім 9-річним сином Іваном. Під час війни країна повинна єднатися навколо президента, — сказав він, — але також не повинна боятися виправляти його помилки», — пише медіа.
Видання WP дотримується протилежної з республіканкою Тейлор Грін думки: «Як завжди, вона помиляється. Насправді нещодавні протести показують, чому українську демократію варто підтримувати — і чому Путін рішуче налаштований знищити її».
Українські фотодокументалісти щодня присутні на протестних акціях, що тривають в українських містах. Український документальний фотограф Олександр Бабенко поділився у своєму інстаграмі, чим є демократія для українців: «Тисячі людей зібралися в Києві, щоб закликати президента накласти вето на суперечливий законопроєкт, який загрожує антикорупційним відомствам. Демократія — це найважливіше, що у нас є в цій країні, і з корупцією має бути покінчено назавжди. Ця боротьба почалася 12 років тому і триває досі. Це ще не кінець, але є надія досягти його».
«Повстання проти Зеленського» і «картонний майдан»
Пропагандисти подають українські протести не лише як реакцію на законопроєкт, а як повстання проти Зеленського.
«В центрі Києва зростає новий Майдан: цього разу проти Зеленського».
Пропагандисти проводять паралелі з Майданом 2014 року. 21 лютого 2014 року внаслідок Революції Гідності тодішній президент Янукович утік з країни. Росіяни називали це «переворотом». Тепер же, не маючи змоги перемогти Україну на полі бою, Росія через гібридні атаки намагається розсварити й розділити українців. Для цього прокремлівські сили спекулюють чутливими для українців темами, навішують ярлики, нагнітають і навіть залякують.
««Минерабів» прорвало? В Україні знову замайданили».
Російські пропагандисти просувають тези про те, що українці не можуть жити без майданів, не розуміючи важливої ролі мирних громадянських протестів в утвердженні демократії. Проте вони помиляються і в думці, що українцям подобається така протестна діяльність.
Наприклад, українська фотографка Юлія Кочетова зізнається у своєму інстаграмі, що протести проти законопроєкту повертають її спогадами та відчуттями до Майдану 2014 року. Водночас вона спростовує російську тезу про любов українців до майданів: «Тисячі людей на вулицях — океан голосів, плакатів, облич — все зливається в одне. Мені знайоме це відчуття. Останнє, чого я хочу, це бути свідком ще однієї революції. У цьому немає романтики, коли ти змушений вийти на вулиці, щоб протистояти чомусь. Я пам'ятаю жахливі дні останньої революції. Я хотіла б стерти їх зі своєї пам'яті — але не можу. Навколо мене такі молоді обличчя, вкриті жовто-блакитними прапорами плечі, теплий (і страшний) літній вечір... і все ще я не можу позбутися звуків у своїй голові — шуму барикад на вулиці Грушевського. Я хочу, щоб це покоління пам'ятало лише один звук: державний гімн, який співають тисячі голосів».
Росіяни висловлюють нерозуміння, чому українці не виходили на протести раніше і з інших причин, маніпулюючи словами самих українців. Це одна зі спекулятивних тем, що покликана розхитати український народ зсередини.
«Автор тексту, колишній депутат Верховної Ради Володимир Полочанінов із сарказмом підмітив, що українці роками терпіли обмеження свободи слова, тиск на церкву, закриття ЗМІ, переписування історії й навіть мобілізацію з порушеннями, але вийшли на протести тільки після рішення про підпорядкування Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Генпрокуратурі» («Украина.ру»).
Єдине, що пов'язує Майдан 2014 року та мирні демонстрації 2025 року — це спільні демократичні цінності, окроплені кров’ю. Українське суспільство пройшло великий і важкий шлях, щоб жити, не в Росії й не так, як в Росії.
Фотодокументаліст В’ячеслав Ратинський, який зафіксував події першого протестного дня в Києві, каже в коментарі Українській асоціації професійних фотографів: «Єдину паралель, яку я можу провести з Майданом 2014 року, це хіба що перші дні Майдану, коли теж було багато студентів і молоді, коли ще не було ніяких сутичок, коктейлів Молотова, барикад і так далі, ось із цим схоже, такий чистий молодий протест».
Спекулювали російські пропагандисти й на темі віку і статі українських протестувальників з огляду на роботу Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК). Проти ТЦК росіяни розгорнули цілу дезінформаційну спецоперацію, щоб зірвати мобілізаційні процеси в Україні. Росіяни кажуть, в Україні вийшли на протести самі жінки і юнаки, які не досягли мобілізаційного віку.
«Протестувальники вимагають скасувати обмеження антикорупційних відомств. Серед протестувальників майже всі жінки та молоді люди. Це на випадок облави ТЦК».
В’ячеслав Ратинський так описав протестувальників: «На протесті були різні люди: молоді хлопці й дівчата, в основному 20–25 років, це, як на мене, основна частина протестувальників. Але були й старші люди, люди середнього віку так само, хлопці й дівчата, ну і меншою мірою, але дорослі люди теж були». В’ячеслав розповів, що зустрів у перший день протестів багатьох відомих людей, серед них — Сергія Притулу, Дениса Бігуса (український журналіст-розслідувач), Ярослава Железняка (депутат Верховної Ради), Віталія Кличка.
Варто зазначити, що учасники мітингів не надають керівне місце у протестах опозиційним політикам, які можуть скористатися демонстраціями, й обережно ставляться до провокаторів.
Фотограф Петро Чекаль розповів УАПФ про провокації, які спостерігав на протестах. Каже, фіксував протести три дні поспіль, хоча й не був у перший день, але, зі слів колег, тоді все проходило мирно, без провокацій.
«Починаючи з 23 липня, кількість учасників (протестів — ред.) суттєво зросла, і з'явилися більш різношерсті групи. Того дня я вперше побачив чоловіків у масках та зі зброєю, які залазили на козирок театру — тоді мені це здавалося простим проявом емоцій чи зухвалості, певного куражу. А вже 24 липня відбулася очевидна провокація. Приблизно в той самий час із депутаткою Безуглою з'явилася група з 7–10 людей у балаклавах. Ми з колегою підійшли до них із запитанням «хто ви?» — але відповіді отримали дуже шаблонні: мовляв, вони просто висловлюють свою позицію».
За словами Петра Чекаля, після кількох суперечок ці люди дістали й мовчки тримали новенькі плакати з наративами, близькими до російської пропаганди: «влада — терористи», образ Зеленського з кров'ю на руках, Єрмака тощо. А коли пролунала повітряна тривога, мовчки дістали сигнальні шашки й спалили ці плакати. «Очевидно, все було сплановано, — ділиться фотограф. І додає: — Найважливіше, що в натовпі було багато адекватних і свідомих людей. Вони миттєво зреагували, почали ставити цим людям питання і фактично ізолювали провокаторів. Звучали заклики ігнорувати цю постановку, не вестися, бо це цілеспрямована провокація. Якщо говорити про загальну обстановку, то вона була дуже людяною і живою. Багато хто усвідомлював справжню мету протестування — йти проти закону, а не розхитувати владу».
Загалом же протестні заходи проходять мирно, не зафіксовано жодних ознак силового тиску на учасників акцій, і вочевидь, росіянам це не вигідно. Тому, калькуючи практики силових структур РФ, пропагандистські агітатори вдалися до фейків, що СБУ в Дніпрі просить доносити на учасників протестів. Натомість за це нібито обіцяли «промокод на піцу». ЦПД заявляє, що ця інформація не відповідає дійсності.
Американська газета The Washington Post пише: «[...] Це Україна, а не Росія», — проголошувалося на багатьох їхніх плакатах. Справді, якби це була Росія, Володимир Путін відправив би своїх головорізів розігнати протести та ув'язнити протестувальників. Та оскільки це Україна, люди можуть вільно протестувати, не боячись відплати. Замість того щоб засуджувати демонстрантів як зрадників чи іноземних агентів, Зеленський сказав у своєму зверненні до нації в середу ввечері: «Усі чули, що говорять люди. Це не пройде повз увагу [...]».
Російське пропагандистське медіа «Блокнот.ру» публікує матеріали з погрозами, стверджуючи, що Янукович тоді, у 2014 році, діяв ще дуже м'яко щодо протестувальників, а от нинішня влада не буде такою «поблажливою».
«Протести проти Зеленського розбомблять з дронів та розстріляють: це вам не Янукович».
Від подій Євромайдану пройшло 11 важких років. Українці знову вийшли на протести. Але не кожен протест — це революція. Мирні протестні акції літа 2025 року — прояв того, що суспільство живе і вірить у демократичні цінності.
Це може виглядати неймовірно — у виснаженій тривалою війною країні, в умовах постійних терористичних атак підростає нова молодь, яка прагне свободи й бореться за справедливість, — надійний тил, для тих, хто боронить Україну на фронті.
«Ну і найголовніше, що я хочу додати, — ділиться фотодокументаліст В’ячеслав Ратинський, — насправді було прекрасно бачити й відчувати те, що відбувається, бо, як я написав у своєму пості, що б не сталося, що б не було далі з нашою країною, антикорупційними органами й так далі, приємно знати, що є покоління, яке буде захищати свої права».
А The Washington Post у своєму матеріалі під назвою «Українці нагадали Зеленському, як виглядає демократія» зауважує: «Але дедалі більше схоже, що нещодавні події, які могли підірвати українську демократію, можуть натомість зміцнити її».
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Яна Євменова
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
Менеджер сайту: Владислав Кухар
.png)
