.png)
Світове визнання українських документалістів сьогодні виходить далеко за межі суто мистецьких досягнень, адже документальний кадр залишається найсильнішим інструментом у боротьбі за увагу міжнародної спільноти. 2026 рік став черговим важливим роком перемоги українських фотографів, учасників Української асоціації професійних фотографів, на міжнародній арені. Їхні роботи були номіновані та здобули нагороди за безкомпромісну фіксацію реалій війни.
Концептуальний артфотограф Сергій Мельниченко став лавреатом нагороди PhEST International Award 2026 та володарем головної премії PhMuseum 2026 Photography Grant з проєктом «Frontline rolls», створеним у співавторстві з українськими захисниками. Фотограф отримав грошовий грант у розмірі п’яти тисяч євро та право на повноцінне представлення на XI Фестивалі фотографії та мистецтва PhEST в італійському місті Монополі у жовтні цього року.
Організатори фестивалю, який цьогоріч проходив під гаслом WHAT IF? шукали глибокі та сильні роботи, здатні аналізувати сьогодення й моделювати майбутнє. Фотосерія Сергія Мельниченка вразила журі під час експрес-відбору своєю рефлексією над болючою реальністю України.
Сергій Мельниченко також став фіналістом престижних фотопремій, а роботи з його проєкту були відібрані для експозицій у провідних інституціях: Gomma Grant (фіналіст), Kolga Tbilisi Photo Award (фіналіст конкурсу й учасник виставки), Belfast Photo Festival (почесна згадка), Athens Photo Festival (фіналіст конкурсу й учасник виставки в Benaki Museum в Афінах), Unboxing (фіналіст проєкту, учасник пересувної виставки в країнах Європи), Window Gallery Office Ukraine в Австрії (фіналіст відкритого конкурсу, учасник групової виставки у Відні, яка відкрилася в липні 2026 року), EI2026 Selected for video projection | Encontros da Imagem Award 2026 (почесна згадка та відбір проєкту для офіційної виставкової відеопроєкції фестивалю).
Сергій Мельниченко — один з переможців відкритого конкурсу «Географія небезпеки» (Кривий Ріг) із подальшою участю у виставці та фіналіст відбору відкритого конкурсу M17 Арт Центр (Київ), також візьме участь у груповій виставці.
Сергій Мельниченко каже, перемоги на міжнародних майданчиках в той час, коли на Заході дедалі частіше говорять про «втому від війни в Україні» — надзвичайно важливі. Фотограф ділиться власними спостереженнями під час поїздок на відкриття своїх виставок, наприклад у Копенгаген, і зазначає, що іноземці, попри велику підтримку, уже просто звикли до новин і щоденної картинки подій в Україні.
«В моєму випадку з проєктом, де військові самі висвітлюють своє життя та побут, це дуже підігріває аудиторію, тому що воно працює як нагадування про війну в Україні і якими силами, і якою ціною дається виборювання нашого суверенітету, свободи й незалежності, а з іншої сторони, вони дивляться на це вже інакше — в контексті, в розрізі з сучасною репортажною фотографією. Ось тому для мене вкрай важливо продовжувати поширювати цей наратив через цей проєкт на різноманітні фотографічні конкурси, фестивалі, виставки, чим успішно і займаємося», — розповідає Сергій Мельниченко.
Проєкт «Frontline rolls» не романтизує війну, а показує окопний побут через фото, листи й артефакти. Мельниченко досліджує психологічний вплив екстремальних умов на людину, водночас проєкт працює як історичне свідчення боротьби, об'єднуючи унікальні матеріали про людей, які захищають Україну.
Фотограф Євген Малолєтка виборов перемогу на міжнародному конкурсі World Press Photo 2026 у категорії «Європа». Про це оголосили 9 квітня. Журі відзначило його роботу «Russian Attack on Kyiv», зняту для Associated Press у Києві після масованого російського обстрілу 24 квітня 2025 року. На фотографії зафіксована одна з постраждалих мешканок столиці на тлі свого зруйнованого будинку — поранена 65-річна Валерія Синюк. Нічна ворожа атака тоді забрала життя щонайменше 12 людей, а ще близько 90 мирних мешканців столиці отримали травми.
З 1955 року World Press Photo фіксує ключові події, що змінюють світ, а роботи переможців представляють на виставках у понад 45 країнах, створюючи унікальний візуальний літопис сучасності.
Для Євгена Малолєтки, який знімає війну з 2014 року, це вже не перша нагорода на World Press Photo. Його фоторепортаж з обложеного Маріуполя переміг у регіональному етапі World Press Photo у 2023 році.
На початку повномасштабного вторгнення Малолєтка разом із колегами Мстиславом Черновим та Василисою Степаненко стали останніми міжнародними журналістами в оточеному росіянами Маріуполі. Їхні унікальні хроніки стали основою для фільму «20 днів у Маріуполі», який у 2024 році приніс Україні перший «Оскар» та лягли в основу книги Малолєтки «Облога Маріуполя».
Фотографи Костянтин і Влада Ліберови здобули перемогу на престижному фотоконкурсі від фотобанку Getty Images. Їхня серія знімків про війну виборола перше місце у номінації «Історія року», а один із кадрів посів третє місце у категорії «Фото року».
На переможних світлинах, якими подружжя фотографів поділилося в Instagram, зображені бойові будні українських військових, поранені захисники у госпіталях, а також російські військовополонені. Одесити Костянтин і Влада Ліберови, які до повномасштабного вторгнення займалися весільною зйомкою, повністю присвятили себе воєнній документалістиці.
Костянтин і Влада зізнаються, що такі нагороди не викликають у них радості через важкий контекст знімків, проте вони усвідомлюють важливість своєї місії. Подружжя зазначає, що співпраця з Getty Images є стратегічно важливою, адже саме через цей фотобанк провідні світові медіа беруть знімки для перших шпальт, не дозволяючи світу забути про події в Україні.
«Ми не вміємо радіти таким нагородам так, як радіють іншим перемогам. Бо за кожним із цих кадрів чийсь біль, чиясь втрата, чиєсь життя, яке вже ніколи не буде таким, як раніше. Ці знімки не про майстерність. Вони про те, що ми всі проживаємо просто зараз», — підписало подружжя фотографів свої фотографії.
Фотограф Роман Пилипій отримав престижне звання «Фотожурналіст року» у національній номінації від Національної асоціації фотокореспондентів США (NPPA). Журі відзначило його за серію знімків, зроблених протягом минулого року для інформаційного агентства AFP News Agency.
На переможних кадрах Роман Пилипій зафіксував увесь спектр українського сьогодення: від глибокої трагедії до моментів життя й надії. Коментуючи нагороду у своїй соцмережі, фотограф підкреслив, що ситуація в Україні залишається надзвичайно важкою. Він нагадав про складну зиму без світла й води під регулярними обстрілами та зазначив, що інтенсивність російських атак лише зростає. Спираючись на статистику AFP, сформовану за даними Повітряних сил ЗСУ, Пилипій нагадав, що лише за перше півріччя 2026 року Росія випустила по Україні щонайменше 36 455 ударних безпілотників та 1 093 ракети.
«За цими цифрами стоять незліченні зруйновані життя, загиблі родини та мільйони людей, вимушених покинути домівки у пошуках безпеки. Важливо ніколи не забувати, що насправді означає ця статистика», — наголосив Роман Пилипій.
Він також висловив вдячність усім колегам, які продовжують документувати війну та нагадувати світові про ціну, яку Україна платить за своє виживання.
Робота режисера Мстислава Чернова, фотографа Олександра Бабенка та продюсерок Мішель Мізнер і Рейні Аронсон-Рат документальний фільм «2000 метрів до Андріївки» здобула перемогу на престижній 47-й премії у галузі новин та документалістики News & Documentary Emmy Awards у номінації «Найкраща режисура документального фільму». Фільм був номінований одразу в шести номінаціях.
Отримавши низку відзнак у 2025 році, команда документального фільму «2000 метрів до Андріївки», продовжує збирати найпрестижніші міжнародні нагороди у 2026 році.
Авторів документалки відзначили на урочистій церемонії вручення duPont-Columbia Award 2026 у Нью-Йорку — однієї з найважливіших премій у сфері журналістики та документального кіно. Режисер Мстислав Чернов особисто завітав на захід, щоб отримати цю почесну нагороду й подякувати світовій спільноті за визнання й підтримку.
Серед інших перемог, які творці фільму здобули у 2026 році: перемога від Гільдії режисерів та Гільдії сценаристів, Премія імені Пола Селвіна 2026 від Гільдії сценаристів для Мстислава Чернова, нагорода від Американського товариства кінематографістів у категорії «Документальний фільм» (ASC Awards) та Премія George Polk Awards для Мстислава Чернова й Алекса Бабенка.
Стрічка також отримала широке визнання на етапі номінацій: вона увійшла до шортліста премії BAFTA 2026 у категорії «Документальний фільм» і потрапила до списку претендентів премії Peabody Awards.
Окремо професійна спільнота відзначила звуковий супровід картини, номінувавши композитора Сема Слейтера на Composer’s Choice Awards 2026 від Американської спільноти композиторів, авторів та видавців за музику до фільму.
Українська документальна стрічка «2000 метрів до Андріївки» показує пекельний шлях бійців Третьої окремої штурмової бригади через щільні лісові укріплення російських окупантів на Донеччині заради звільнення української землі. Робота вже доступна для перегляду в Україні на платформах Megogo, «Київстар ТБ» та на платформі українського кіно Takflix.
Мстислав Чернов – український фотограф, журналіст Ассошіейтед Прес, режисер, воєнний кореспондент, Президент Української асоціації професійних фотографів, почесний член «Українського ПЕН» та письменник. Висвітлював Революцію Гідності, війну на сході України, наслідки збиття Boeing 777 Malaysia Airlines, сирійську громадянську війну, битви при Мосулі в Іраку, російське вторгнення в Україну 2022 року, включаючи блокаду Маріуполя. За цю роботу отримав нагороди Deutsche Welle Freedom of Speech Award, Премію імені Георгія Ґонґадзе, Knight International Journalism Awards, Biagio Agnes Award, Bayeux Calvados-Normandy Award, Elijah Parish Lovejoy Award, Free Media Awards. За підсумками 2022 року увійшов у рейтинги «Люди НВ 2022 у рік війни» і «14 пісень, фото та артоб'єктів, що стали символами українського спротиву» від «Forbes Україна», а відеоматеріали з Маріуполя стали основою фільму «20 днів у Маріуполі», який у 2024 році вперше в історії української кінематографії був нагороджений премією «Оскар».
Сергій Мельниченко — фотограф, викладач, засновник школи концептуальної та артфотографії MYPH. Фотографією почав займатися у 2009 році. За цей час — учасник близько 200 персональних і групових виставок, ярмарків та фестивалів по всьому світу. Організатор та куратор понад 50 проєктів і виставок з роботами студентів школи MYPH по всьому світу за останні 7 років. Переможець всеукраїнських і міжнародних конкурсів та премій, у тому числі Leica Oskar Barnack Award Newcomer у 2017 році (Берлін), «Фотограф року» 2012, 2013 та 2016 років (Київ, Україна), «Золота камера» у 2012 (Київ, Україна). Фіналіст Krakow Photomonth, Pinchuk Art Center Prize, Off_Festival Bratislava 2014, DEBUTS 2018, Kolga Tbilisi Photo Award, Batumi Photodays та ін.
Учасник Paris Photo, Volta Art Fair, Photo L.A., Photo Basel, Unseen fair. Номінант на премію Foam Paul Huf Award у 2020 та 2023 роках. Відібраний до участі у європейській платформі для фотографів FUTURES у 2022 році. Фотографії Сергія перебувають у приватних і публічних колекціях у США, Гонконзі, Україні, Польщі, Франції, Німеччині, Бельгії, Литві, Чехії, Японії, Нідерландах, Італії, Швейцарії, Норвегії та ін. У 2022 та 2023 роках дві серії, а загалом 25 робіт Сергія увійшли до постійної колекції фонду Alexander Tutsek-Stiftung. У 2023 році отримав річну стипендію (грант) від фонду Alexander Tutsek-Stiftung на створення власного фотопроєкту.
Роман Пилипій — український документальний фотограф, знімав Революцію Гідності та початок російсько-української війни на сході України десять років тому. У 2017 році він переїхав у Китай, де з часом став керівником бюро фотоагенції ЕРА. Роман фотографував у Тибеті, документував протести в Гонконзі та життя в Сіньцзян-Уйгурському автономному окрузі. У 2020 році Роман висвітлював пандемію у Китаї, зокрема у місті Ухань – епіцентрі коронавірусу. За фоторепортажі з Китаю Роман був названий «Фотографом року» POY Asia 2022 та двічі – у 2019 та 2022 роках, потрапляв у шортлісти «Фотограф року» за версією видання The Guardian. На початку повномасштабного російського вторгнення Роман був у Пекіні, але одразу прийняв рішення повернутися в Україну. Зараз він продовжує знімати російсько-українську війну та її наслідки, працює з міжнародною агенцією AFP, а його роботи публікують міжнародні медіа, зокрема The New York Times, The Washington Post, Time, The Wall Street Journal, The Guardian, Der Spiegel, Die Zeit, Le Monde та багато інших.
Євген Малолєтка — український фотокореспондент, який отримав широку популярність фоторепортажем про блокаду Маріуполя під час вторгнення Росії в Україну в березні 2022 року. Лауреат 2022 року міжнародної журналістської премії імені Джеймса Найта (Knight International Journalism Awards) від Міжнародного центру журналістів (ICFJ). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2024). У 2020–2021 роках Малолєтка висвітлював пандемію COVID-19 в Україні. Зокрема, його фотографія лікаря Івана Венжиновича широко використовувалася для соціальної реклами. У ніч проти 24 лютого 2022 року, чекаючи вторгнення російських військ, відряджені Associated Press Малолєтка та відеожурналіст Мстислав Чернов прибули до Маріуполя. У наступні дні вони знімали руйнування, спричинені обстрілами міста, та роботу лікарів у місцевих шпиталях. Журналісти покинули Маріуполь 15 березня 2022 року у складі колони, що виїхала після відкриття гуманітарного коридору.
Костянтин і Влада Ліберови — подружжя фотографів з Одеси. Свій шлях почали п’ять років тому, зосередившись спочатку на творчих та емоційних лавсторі. За декілька років стали одними з найбільш впізнаваних фотографів у сфері та перейшли до активної викладацької діяльності, мають тисячі вдячних учнів по всьому світу. На початку війни в Україні змінили вектор своєї роботи, зосередившись на художній документалістиці: їхні фотографії з гарячих точок України стають вірусними в соціальних мережах, набираючи сотні тисяч репостів, їх публікують впливові медіа, такі як BBC, Welt, Vogue, Forbes, а також беруть до своїх соціальних мереж Президент України та інші високопосадовці.
Instagram подружжя.
Над матеріалом працювали:
Автори тексту: Яна Євменова
Більдредакторка: Маруся Маруженко
Літературна редакторка: Юлія Футей
.png)
.png)
