Фото Саші Маслова публікували The New York Times та The Atlantic.
У добірку The Guardian фото тижня увійшли фотографії Романа Пилипія з прифронтової Костянтинівки, Романа Балука з укриття у Львові та Влади Ліберової з акцій протесту в Грузії.
Фото Антона Штуки про військових, які тримають оборону на покровському напрямку, опублікувала на своїх ресурсах найбільша мережа радіостанцій в США NPR.
Фото Сергія Коровайного увійшло в добірку світлин 2024 The Wall Street Journal.
Знімки з Покровська Романа Пилипія з’явились у RFI.
The Guardian опублікувала матеріал про ключові фото 2024 року і фотографів, які їх зробили, згадавши Костянтина Ліберова. «Ця фотографія була зроблена на Харківщині в перші дні наступу на Вовчанськ, неподалік кордону з Росією. Ми перебували там близько місяця. Раптом російські солдати почали штурмувати наші позиції, але завдяки нашим FPV-дронам атаку вдалося зупинити. Цю фотографію було зроблено за допомогою дрона. Я відчуваю великий сум через те, що ці люди не знайшли нічого кращого, ніж віддати свої життя під час вторгнення на територію іншої країни. Коли ти бачиш це, коли перед тобою лежить мертве тіло, всередині прокидається певне відчуття жалю. Це була жива людина, яка тепер назавжди пішла з цього світу. Водночас ти розумієш, що цього можна було уникнути, якби вони просто не почали війну проти України», — пояснив фотограф, як зробив цю світлину.
Також у цьому ж матеріалі The Guardian згадала про Юлію Кочетову, опублікувавши її світлину з кладовища, де похована бойова медикиня Ірина Цибух.
«Я познайомилася з Іриною Цибух, коли фотографувала її роботу як бойового медика. Вона зв’язалася зі мною через соцмережі, коли я опублікувала знімок, і я почала висвітлювати діяльність її підрозділу. Ми стали добрими друзями. Торік вона надіслала мені й іншому другу повідомлення про те, що робити в разі її загибелі, як вона хотіла б, щоб її вшанували. Ми багато про це говорили, але ніколи не думаєш, що насправді доведеться це зробити. Ірина загинула в травні, коли прямувала для евакуації поранених солдатів на Харківщині. Їй було 25. Цей знімок зроблений на її меморіалі, частині православної традиції, коли вшановують людину через 40 днів після поховання. Я помітила цю сім’ю, і це був болісний момент усвідомлення того, що життя все одно триває. У моїй країні все ще народжуються діти, навіть якщо ми ховаємо інших молодих людей. Все ще є ті, хто закохується, створює сім’ї й якось продовжує рухатися далі. Це було особливим для мене, і хоча я не мала бажання фотографувати, змусила себе зробити це. Ірина любила гуляти зі своїм собакою, читати. Вона постійно придумувала ідеї про те, як залучити більше пожертв, як продовжувати цю боротьбу та як пам’ятати тих, хто загинув на війні. Вона була сповнена любові, енергії, ідей; не безстрашна, але надзвичайно хоробра. Вона була яскравою та сміливою», — говорить Юлія.
The New York Times підготував матеріал зі світлинами Оксани Парафенюк про те, як українські жінки та чоловіки намагаються зберегти стосунки під час війни.
Reuters опублікували світлини Романа Балука й Аліни Смутко, на яких українці, що перебувають в укриттях у Львові та Києві під час масованої російської атаки по енергетиці України.
Фото українських військових Ніколетти Стоянової зʼявлялися на сторінках Bloomberg і Telegraph.
Знімки Ольги Іващенко опублікувала шведська щоденна газета Svenska Dagbladet.
Нагадаємо, цьогоріч світові медіагіганти CNN, Reuters і TIME включили роботи українських документалістів до своїх щорічних добірок найкращих фотографій. Це визнання не лише таланту авторів, а й сили візуального мистецтва, яке розповідає історії війни, життя і надії України. Які світлини українських фотографів увійшли до фотодобірок року від CNN, Reuters, TIME, The New York Times — читайте у нашому матеріалі.
Фото Саші Маслова публікували The New York Times та The Atlantic.
У добірку The Guardian фото тижня увійшли фотографії Романа Пилипія з прифронтової Костянтинівки, Романа Балука з укриття у Львові та Влади Ліберової з акцій протесту в Грузії.
Фото Антона Штуки про військових, які тримають оборону на покровському напрямку, опублікувала на своїх ресурсах найбільша мережа радіостанцій в США NPR.
Фото Сергія Коровайного увійшло в добірку світлин 2024 The Wall Street Journal.
Знімки з Покровська Романа Пилипія з’явились у RFI.
The Guardian опублікувала матеріал про ключові фото 2024 року і фотографів, які їх зробили, згадавши Костянтина Ліберова. «Ця фотографія була зроблена на Харківщині в перші дні наступу на Вовчанськ, неподалік кордону з Росією. Ми перебували там близько місяця. Раптом російські солдати почали штурмувати наші позиції, але завдяки нашим FPV-дронам атаку вдалося зупинити. Цю фотографію було зроблено за допомогою дрона. Я відчуваю великий сум через те, що ці люди не знайшли нічого кращого, ніж віддати свої життя під час вторгнення на територію іншої країни. Коли ти бачиш це, коли перед тобою лежить мертве тіло, всередині прокидається певне відчуття жалю. Це була жива людина, яка тепер назавжди пішла з цього світу. Водночас ти розумієш, що цього можна було уникнути, якби вони просто не почали війну проти України», — пояснив фотограф, як зробив цю світлину.
Також у цьому ж матеріалі The Guardian згадала про Юлію Кочетову, опублікувавши її світлину з кладовища, де похована бойова медикиня Ірина Цибух.
«Я познайомилася з Іриною Цибух, коли фотографувала її роботу як бойового медика. Вона зв’язалася зі мною через соцмережі, коли я опублікувала знімок, і я почала висвітлювати діяльність її підрозділу. Ми стали добрими друзями. Торік вона надіслала мені й іншому другу повідомлення про те, що робити в разі її загибелі, як вона хотіла б, щоб її вшанували. Ми багато про це говорили, але ніколи не думаєш, що насправді доведеться це зробити. Ірина загинула в травні, коли прямувала для евакуації поранених солдатів на Харківщині. Їй було 25. Цей знімок зроблений на її меморіалі, частині православної традиції, коли вшановують людину через 40 днів після поховання. Я помітила цю сім’ю, і це був болісний момент усвідомлення того, що життя все одно триває. У моїй країні все ще народжуються діти, навіть якщо ми ховаємо інших молодих людей. Все ще є ті, хто закохується, створює сім’ї й якось продовжує рухатися далі. Це було особливим для мене, і хоча я не мала бажання фотографувати, змусила себе зробити це. Ірина любила гуляти зі своїм собакою, читати. Вона постійно придумувала ідеї про те, як залучити більше пожертв, як продовжувати цю боротьбу та як пам’ятати тих, хто загинув на війні. Вона була сповнена любові, енергії, ідей; не безстрашна, але надзвичайно хоробра. Вона була яскравою та сміливою», — говорить Юлія.
The New York Times підготував матеріал зі світлинами Оксани Парафенюк про те, як українські жінки та чоловіки намагаються зберегти стосунки під час війни.
Reuters опублікували світлини Романа Балука й Аліни Смутко, на яких українці, що перебувають в укриттях у Львові та Києві під час масованої російської атаки по енергетиці України.
Фото українських військових Ніколетти Стоянової зʼявлялися на сторінках Bloomberg і Telegraph.
Знімки Ольги Іващенко опублікувала шведська щоденна газета Svenska Dagbladet.
Нагадаємо, цьогоріч світові медіагіганти CNN, Reuters і TIME включили роботи українських документалістів до своїх щорічних добірок найкращих фотографій. Це визнання не лише таланту авторів, а й сили візуального мистецтва, яке розповідає історії війни, життя і надії України. Які світлини українських фотографів увійшли до фотодобірок року від CNN, Reuters, TIME, The New York Times — читайте у нашому матеріалі.
UAPP — незалежне обʼєднання професійних українських фотографів, покликане захищати їх інтереси, підтримувати, а також розвивати і популяризувати українську фотографію як важливий елемент національної культури.
Діяльність UAPP охоплює освітні, соціальні, дослідницькі та культурні ініціативами, а також книговидання.
UAPP репрезентує українську професійну фотографію в міжнародному фотографічному співтоваристві та є офіційним членом Федерації європейських фотографів (FEP) — міжнародної організації, яка представляє більше 50 000 професійних фотографів в Європі та інших країнах світу.
.jpg)
.jpg)
.png)
