Битва за Донбас в об’єктиві та фейках: ситуація у Костянтинівці, на підступах до Краматорська й Слов'янська

Саме із вторгнення проросійських бойовиків у Слов’янськ і Краматорськ навесні 2014 року розпочалася війна на Донеччині. Сьогодні РФ не полишає спроб знову встановити контроль над цими стратегічними вузлами Донецької області. 

‍

На початку липня 2026-го президенту РФ Володимиру Путіну доповіли про встановлення повного контролю над Костянтинівкою на Донеччині, назвавши це «першим етапом у взятті Слов'янсько-Краматорського вузла оборони ЗСУ». 

Активізація боїв за Костянтинівку стала наслідком просування російських військ у районі Часового Яру й Торецька наприкінці літа — осені 2025 року. Попри те, що Сили оборони тривалий час стримували ворога на підступах, уже в грудні 2025-го окупанти здійснили перші спроби зайти в місто малими групами. 

Українська асоціація професійних фотографів зіставила наративи російського агітпропу з висновками українських видань та іноземних аналітичних центрів, доповнивши картину матеріалами від військових пресофіцерів і документальних фотографів. Світлини, зроблені фотожурналістами під час війни, слугують беззаперечними візуальними доказами подій. 

Костянтинівка

Аналіз риторики російських пропагандистів свідчить про розгортання інформаційно-психологічної операції навколо літньої кампанії на Донеччині, центральною темою якої виступає твердження про «повне звільнення та зачистку» Костянтинівки.

‍

«Літня битва за Донбас 3.0 закінчилася, не встигнувши й початися. Після падіння Костянтинівки та Лиману весь український план розвалився, а російські війська вийшли до Слов'янська та Краматорська», — цитує чергового псевдоексперта пропагандистське видання «Украина.ру».

‍

«Руйнується фортеця ЗСУ №1: Сирський здав Костянтинівку, Слов'янськ палахкотить», — тиражують емоційно забарвлені заголовки матеріалів кремлівські медіаресурси.

Російські «експерти» намагаються переконати, що українська тактика «міст-фортець» себе вичерпала, вона більше не вирішує стратегічних завдань, лише примножує втрати України й перетворює оборонні рубежі на пастки.

‍

«Російські війська вже увійшли до Рай-Олександрівки й наступають на Слов'янськ зі сходу, але бої за ці міста-фортеці будуть довгими — Україна готова «лягти кістками» власних солдатів, щоб затриматися на Донбасі. Ліквідація гарнізону у Костянтинівці — найсвіжіший приклад «фортечної» оборонної тактики Києва», — пише «Украина.ру».

Для фальсифікації успіхів у Костянтинівці РФ застосовує складні інформаційні операції, зокрема ШІ-відео з підняттям триколорів, хоча, за даними українського командування, у місто пробилися лише близько 100–150 російських військових. Попри реальне погіршення тактичної ситуації для ЗСУ, російське оборонне відомство свідомо перебільшує значення своїх дій, видаючи ймовірне захоплення Костянтинівки за перший крок до швидкого падіння всього фортечного поясу й решти Донеччини. Про це 15 червня написав у своєму звіті Інститут вивчення війни (IWS).

Згідно з останнім повідомленням DeepState від 5 липня, ситуація в Костянтинівці залишається важкою, проте місто перебуває під контролем Сил оборони України. Російські відео з підняттям прапорів є лише пропагандистськими вкидами, оскільки ворожих піхотинців після фіксації таких кадрів оперативно знищують або беруть у полон. 

Скриншот публікації з телеграм-каналу DeepState

Російські війська просочуються малими піхотними групами для накопичення на позиціях, масовано руйнуючи Костянтинівку й українські укріплення важкими авіабомбами. Водночас окупанти намагаються обійти населений пункт із флангів, щоб узяти Сили оборони у «кліщі» та зробити подальше утримання позицій неможливим, про це пише видання The New Voice of Ukraine. 

Щодо Лиману, то українські військові продовжують утримувати місто, попри спроби росіян забігти та закріпитися на східних околицях. Лиман має як пропагандистську, так і стратегічну військову цінність для росіян, бо відкриває ворогу шлях для наступу на Слов'янськ і Краматорськ, розповідає Суспільне Новини з посиланням на військових ЗСУ.

‍

Краматорськ-Слов'янськ

Не чекаючи реальних результатів на полі бою, російська пропаганда намагається «зазирати» у майбутнє, щоб сіяти паніку в Україні. Пропагандисти переконують, що серед українських військових переважають панічні настрої через «небачені атаки» РФ, а Київ розпочав «лавиноподібну екстрену евакуацію» заводів і населення з Дружківки, Краматорська та Слов'янська, що буцімто свідчить про підготовку до втрати всієї агломерації. 

«Київський режим готується до здачі ключових міст Донбасу — Костянтинівки, Дружківки та Краматорська. Про це 14 червня повідомило Міноборони РФ», — публікує «Украина.ру».

Російські «експерти» висловлюють сподівання, що ЗС РФ зможуть розпочати штурм Слов'янська та Краматорська вже в найближчі тижні. 

«Російські військові можуть підійти впритул до Слов'янська — головної фортеці ЗСУ в регіоні — вже в найближчі кілька тижнів. Бойовики в паніці», — залякує кремлівське видання «Аргументы и Факты».

Пропагандисти кажуть, що Слов'янсько-Краматорська агломерація вже перетворюється на нову лінію вогню, де російські сили знищують заводи, паливо та зброю противника. 

«Наближення фронту до Краматорська супроводжуватиметься посиленням ударів по складах, пунктах управління, ремонтних підприємствах та транспортній інфраструктурі агломерації», — погрожують військові коментатори «АиФ».

Насправді евакуація підприємств, об'єктів бізнесу та населення відбувається через інтенсифікацію російських ударів. Евакуація підприємств до більш безпечних регіонів України має на меті убезпечити обладнання, захистити кадровий потенціал і зберегти виробничу базу. 

6 квітня 2026 року через російські атаки повністю призупинила генерацію електроенергії остання ТЕС на підконтрольній Україні території Донецької області — Словʼянська ТЕС, розташована у Миколаївці на північному сході Донеччини. Дружківка від початку літа залишилася без газопостачання. У Слов'янську після російського авіаудару зачинилося останнє пологове відділення. Окупаційні війська РФ цілеспрямовано знищують інфраструктуру Краматорська, Слов'янська, Дружківки й решти населених пунктів регіону. Український документальний фотограф Сергій Коровайний, уродженець Харцизька Донецької області, досить часто буває на Донеччині й каже, що за останні місяці безпекова ситуація там стрімко погіршується.

Сергій — магістр із Visual Storytelling (США) і член агентства фото- та відеозйомки The Gate. Його роботи про війну та сучасну Україну експонуються в усьому світі й регулярно публікуються у провідних медіа, зокрема The Wall Street Journal та The Guardian. 

Сергій Коровайний нещодавно повернувся з чергового відрядження на схід і описує ситуацію у найбільших містах вільної Донеччини. За його словами, наближення фронту та масовані повітряні удари тримають під постійним прицілом усіх — цивільних, журналістів і військових. 

‍

«Передовсім це пов'язане з тим, що росіяни нарощують удари КАБами по містах, просто руйнують Слов'янськ, Краматорськ, не кажучи вже про Дружківку, Добропілля та інші міста, які перебувають ближче до лінії фронту, — пояснює Сергій Коровайний. — У Костянтинівці взагалі російські інфільтровані війська, там йдуть міські бої. У Краматорську вже майже весь старий центр знищений, нема будинку, де не вибиті вікна. Півторатонна бомба може в будь-яку хвилину впасти на голову і вбити. Це дуже тисне на місцевих, хоча вони й звикають. 

‍

Ну і, звісно, дрони — супердешеві «молнії», «італмаси», якими вони засипають більш тилові Слов'янськ, Краматорськ. Долітають і FPV-дрони на оптоволокні. Під час роботи, навіть якщо мати антидроновий детектор, він не фіксує більшість цілей. Дуже страшно, що поцілять твою машину, з тобою чи без тебе. Одного дня, задається, в кінці червня, в Краматорську було спалено 17 машин. Можливо, полюють більше на військових, але коли, мовляв, сідає батарея чи просто у росіянина поганий настрій, вони цілять просто у цивільних, у цивільну машину. «Шахеди» теж часто використовують на прифронтових територіях, там масово працюють українські зенітні дрони, але цього не достатньо, очевидно». 

‍

Через наближення лінії фронту у Дружківці кількість обстрілів і руйнувань зростає, найбільша кількість загиблих мирних жителів, які потрапили під удари під час спроб евакуації або поїздок за продуктами, фіксується на виїзді з міста у напрямку Костянтинівки.

‍

«В Дружківці, коли ми виходили з НРК-шниками (операторами наземних роботизованих комплексів), проходили повз дідуся, в якого влучив російський дрон, а це абсолютно цивільна людина в білій сорочці на велосипеді — ніяк не сплутаєш. Військові з 93-ї бригади, які супроводжували нас, евакуювали цього дідуся, врятували йому життя», — пригадує фотограф.

Станом на 20 травня 2026 року з Дружківки повністю вивезли дітей в межах примусової евакуації, оголошеної ще в серпні 2025-го, тоді як у Слов’янську й Краматорську діти ще залишаються, інформувало у травні «Вільне радіо». 

‍

«Відчутно менше людей. Зараз у Слов'янську трошки більше людей, ніж у Краматорську, Краматорськ зараз — абсолютно порожнє місто. Міста набагато більш порожні, немає великої кількості людей на пляжах у Слов'янську, висять таблички «Зона ворожих FPV». Вже не до відпочинку. Я не знаю, чи люди виїхали, чи вони ховаються. Очевидно, що там десятки тисяч людей ще лишаються. Але такого, щоб дороги забиті машинами, з клунками, з майном теж не видно. Паніки я не побачив. Працюють магазини, працюють кав'ярні, працюють якісь побутові зручності. У Слов'янську чути дитячий сміх, їздять діти на велосипедах, що теж дивно. Але така реальність», — розповідає Сергій Коровайний.

‍

Кадри прифронтового побуту Краматорська і Слов'янська фіксують адаптацію й спротив цивільних, які росіяни намагаються видати за «агонію» українських прифронтових міст. 

‍

Російські публікації, наведені у матеріалі, є класичним прикладом військово-аналітичної пропаганди, яка маскується під експертний аналіз. Вони покликані навіяти думку про хаос у лавах ЗСУ та некомпетентність командування для деморалізації української аудиторії й заспокоєння російської. Кремль намагається навіяти думки, що доля усього Донбасу вже вирішена на користь РФ. 

‍

Над матеріалом працювали:

Дослідниця теми, авторка тексту: Яна Євменова

Більдредакторка: Маруся Маруженко

Літературна редакторка: Юлія Футей