В пам'ять про загиблих та заради наближення справедливості згадуємо, як українські й іноземні документалісти й правозахисні організації спростували російську дезінформацію про обстріл вокзалу у Краматорську 8 квітня 2022 року. Тоді російська ракета з касетними бомбами перетворила залізничний вокзал з натовпом на місце бойових дій, обірвавши життя тих, хто тікав від війни.
Залізнична станція Краматорськ в роки російсько-української війни — не просто об'єкт залізничної інфраструктури, що обслуговував міжміські поїзди. Вона стала справжнім евакуаційним хабом і дорогою життя для всіх, хто змушений рятуватися від загроз війни. А ще — це місце чергового воєнного злочину Росії. 8 квітня росіяни завдали ракетного удару по вокзалу, де тисячі людей чекали на евакуаційні потяги. Терористичний напад на краматорський вокзал, скоєний на шостому тижні війни, залишається одним з найтрагічніших її епізодів за понад 11 років війни.
Війна на вокзалі
Після військової поразки на півночі України на початку квітня 2022 року росіяни сконцентрували сили на східному напрямку. З цієї причини йшла активна евакуація мешканців Донеччини, Луганщини та Харківщини залізничними шляхами до більш безпечних регіонів.
Напередодні російська армія вдарила з авіації по шляхопроводу біля станції Барвінкове на Харківщині, на деякий час зупинивши рух залізницею з Лиману, Слов'янська та Краматорська. Проте зірвати евакуацію окупантам не вдалося.
Рано-вранці 8 квітня 2022 року на вокзалі у Краматорську вже зібралася юрба людей, близько чотирьох тисяч охочих поїхати якомога далі від бойових дій, переважно жінки, діти та люди похилого віку. Приблизно о 10 годині 28 хвилин над станцією пролунали вибухи. За мить навколишня територія перетворилася на закривавлене поле бою, всіяне людськими тілами і багажем.
У місті на той час перебувало чимало українських та іноземних журналістів, їм вдалося доволі швидко дістатися вокзалу, щоб задокументувати моторошні наслідки злочину. Український фотожурналіст Анатолій Степанов у момент нападу на станцію якраз перебував у Краматорську.
«Я виходив вже з квартири, щоб їхати в Рубіжне до Нацгвардійців, коли з вулиці пролунав віддалений вибух, після якого почулося часте торохкотіння. Бах, бах, бах — так, ніби десятки баскетбольних м’ячів скачуть по підлозі спортзалу… З балкона на восьмому поверсі було чітко видно хмарки диму, що піднімалися у старому місті. В голові промайнула думка, що прилетіло в районі вокзалу, але в це не хотілося вірити», — згадує фотограф.
На вокзал швидко прибули перші служби реагування, військові, волонтери та цивільні з автівками. Проте важко поранених, з кровотечами та відірваними кінцівками було так багато, що лікарні за короткий час заповнилися вщерть.
«Вже декілька днів з вокзалу йшли евакуаційні потяги і там завжди було багато людей. Сирена швидко спонукала до руху. По дорозі на вокзал стало очевидно, що сталося щось жахливе. З усіх кінців Краматорська, обганяючи одна одну, у бік вокзалу неслись машини швидкої допомоги та евакуаційні військові бусіки.
Ближче до вокзалу сумнівів не залишилося. Люди бігли назустріч цілими сім’ями. На привокзальній площі пожежники гасили палаючі авто, біля проходу на перон складали перших поранених. Здавалося, що тут зібрався весь медичний персонал міста. Військові медики і просто солдати бігли до вокзалу».
У численних іноземних медіа вийшли репортажі про злочин на вокзалі та постраждалих. Зокрема репортери американського видання The Washington Post були на місці приблизно через 15 хвилин після нападу й нарахували щонайменше 20 загиблих, серед яких були діти. Найбільші втрати були серед тих, хто сидів у відкритих зонах очікування на платформі поїзда, дерев'яні лавки були всі просякнуті кров'ю, розповідають журналісти The Washington Post.
Анатолій Степанов каже, попри обставини навкруги намагався професійно робити свою роботу:
«Невеличкий майданчик біля воріт швидко заповнювався пораненими. Люди стогнали, хтось непритомнів на очах, з перебитих ніг дівчини цебеніла кров і збиралась калюжками на асфальті. Поруч завантажували у швидку літню жінку із закривавленими губами. Військовий медик кричав на шокованих поліцейських. Зойки навколо. Я намагався це все знімати… Просто здійснював механічні дії. Як у мареві піднімав камеру, натискав, опускав, знову піднімав, натискав…»
Внаслідок удару одразу загинуло понад 30 людей, більш ніж сотня людей отримали поранення. Разом з тими, хто помер у лікарнях, кількість жертв цієї терористичної атаки зросла до 61 особи, серед них — семеро дітей, 121 людина зазнала різного ступеня поранень.
Перші докази причетності Росії
Українська сторона, правозахисні організації, представники країн ЄС та Пентагон засудили терористичний напад на цивільний вокзал та звинуватили у ньому кремль. У Міністерстві оборони США розповіли про наміри росіян наступати на Краматорськ і залучити один підрозділ в районі атакованої залізничної станції, інформувало українське видання «Радіо Свобода».
Американська The New York Times розповідала про низку пов'язаних з обстрілом подій. Спершу напередодні ввечері проросійські телеграм-канали застерігали мешканців Краматорська від евакуації залізницею. Наступного дня російський державний медіаресурс «РИА Новости» опублікував новину про теракт за п’ять хвилин до його здійснення, в той час, як Міноборони РФ заявило, що завдало удару по скупченню українських військових. Однак після повідомлень про масову загибель цивільних, зокрема дітей, публікація була видалена. Британське видання The Telegraph писало, що в день удару 8 квітня в проросійських телеграм-каналах публікували кадри запуску кількох ракет нібито з окупованого Шахтарська на Донеччині, припускали, що це й був удар по Краматорську. Український аналітичний проєкт VoxCheck також наводив перераховані факти як перші докази причетності росіян до обстрілу.
«На пероні вже не було живих людей. Тільки розкидані речі, перемазані кров`ю, валізи, дитячі іграшки. В очі впала розмазана кривава пляма, ніби велетенським пензлем хтось провів по асфальту. Через колії рятівники виносили тіла на ношах. Хлопчик років десяти на лавочці… З того дня пройшло вже більше ніж півтора року, але я весь час його згадую. Його обличчя… Підборіддя, губи, а далі просто світла ганчірочка замість обличчя… Мабуть, він нічого не відчув, ні болі, ні переляку. Залізо вмить невблаганно обірвало його маленьке життя», — засвідчує свідому агресію росіян до цивільного життя Анатолій Степанов.
Розслідування: «Точка-У»
Кремлівська влада заперечувала свою причетність до злочину, російське командування намагалося перекласти відповідальність на Збройні Сили України.
«Ракета «Точка-У», що вдарила по залізничному вокзалу Краматорська, належить ЗСУ», — написало пропагандистське видання «Аргументы и факты».
Кілька іноземних організацій провели детальні розслідування злочину на краматорському вокзалі, серед них — міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch. Вони спільно з компанією SITU Research 10 місяців розслідували атаку на станцію, в межах якого зібрали докази з місця трагедії та місця ймовірного запуску ракет, проаналізували понад 200 відео та фотографій, в тому числі й супутникові знімки, провели просторовий та часовий аналіз атаки, взяли інтерв’ю у великі кількості дотичних до трагедії людей.
«Пульс, є пульс!» — поліцейський схиляється до літньої жінки. Закинута голова, воскова шкіра… Двоє військових намагаються допомогти йому. «Все!» — коротко, ніби видихає, поліцейський. Всі піднімаються і відходять від неї. Хвилина. Хвилина від надії до вироку.
Поруч жінка стоїть біля мертвих тіл і набирає номер телефона чоловіка. Видно, в цьому місці розірвався боєприпас і людей жахливо понівечило. Вона хоче переконатись, що то його тіло, може десь в кишені задзвонить телефон… Вона лише на декілька хвилин відійшла і от таке сталося… Під парканом на лавочці тремтить маленький той-тер`єр. Уламок наскрізь пробив песику верхню щелепу. Перелякані очки, закривавлене хутро. Поруч до невпізнанності понівечене тіло хазяїна. Якась дівчина забирає собаку. Повз тіла ведуть молоду жінку, яка б’ється в істериці».
У травні 2022 року експертиза СБУ встановила, що ракетний удар завдали з тимчасово окупованої Донецької області, для атаки використали керовану одноступеневу твердопаливну ракету 9М79-1 із зарядом касет, відому як «Точка-У».
«Київ звинуватив у тому, що відбулося, Москву, проте в Міноборони РФ підкреслюють, подібних ракет на озброєнні російської армії немає», — відбілює російську армію видання «Украина.ру».
«Журналісти помітили, що на деяких фотографіях з Краматорська присутній серійний номер ракети: Ш91579. Телеканал стверджує, що боєприпаси перебувають на балансі українських військових та застосовувалися раніше у 2015 році в Алчевську та Логвиново, а також у 2022 році в Бердянську та Мелітополі», — звинувачує українських військових «Аргументы и факты».
Різні дослідники підтверджують наявність в ЗС України та Росії носіїв пускових установок цього ракетного комплексу. Аналітики VoxCheck розповідають, партії ракет не прив'язані до конкретної країни, тому серійний номер не дозволяє встановити країну, яка використовує дані ракетні комплекси. До того ж в Україні не виробляють такі ракети, це спадок після розпаду Радянського Союзу. Зате існують численні фото й відеодокази в соцмережах, а також у новинних репортажах російських телеканалів, які доводять, що росіяни використовували «Точку-У» до повномасштабного вторгнення і після.
Міжнародна організація Human Rights Watch не оминула увагою й напис «За дітей», нанесений фарбою на корпус ракети, яку знайшли на траві біля вокзалу. Схоже гасло «За дітей Донбасу» активно використовується росіянами на окупованих територіях з 2014 року та після повномасштабного вторгнення 2022 року. Це бойовий клич, який малюють на російській зброї, він популярний в проросійських акаунтах у соціальних мережах і навіть зустрічався на білбордах у Москві в ході рекламної кампанії на підтримку війни в Україні.
Анатолій Степанов підтверджує цинічність обстрілу краматорського вокзалу:
«Поліція вже оговталася від шоку і журналістів починають випроваджувати з перонів. Виходжу на площу перед вокзалом. На клумбі біля ялинок в землю зарився двигун від ракети «Точка-У». В очі впадає надпис великими білими літерами російською «ЗА ДЕТЕЙ», що видніється на її залишках».
Розслідування: місце запуску
Однією з важливих цілей розслідування було встановити ймовірне місце запуску ракет. Варто зазначити, що «Точка-У» летить на відстань до 120 кілометрів від наміченої цілі, відомо що по вокзалу прилетіло дві ракети.
«Як стало відомо, удар по залізничному вокзалу Краматорська здійснив ракетний дивізіон українських ЗС з району населеного пункту Добропілля, що за 45 км на південний захід від міста», — публікує свою версію російське видання «Украина.ру».
На думку аналітиків з Human Rights Watch, росіяни могли здійснити обстріл з місця поблизу села Куньє Ізюмського району Харківської області — краматорський вокзал знаходиться в прямій зоні ураження цього ракетного комплексу. Переглядаючи супутникові знімки та безпосередньо побувавши у селі, дослідники знайшли неспростовні докази, того, що поблизу села Куньє в момент атаки на вокзал росіяни мали ракетний комплекс «Точка-У» на бойовій позиції.
Інші незалежні розслідувачі припускають, що ракети могли запустити з окупованої Донеччини. Цього ж висновку дійшли й у СБУ.
Невибірковий обстріл
Міноборони РФ назвало обстріл вокзалу у Краматорську «провокацією»:
«Очевидно, що ціллю цієї кривавої акції — ціною життя власного народу звинуватити ЗС РФ та створити необхідну картинку для світової спільноти, — цитує «Аргументы и факты» публікацію Міноборони в телеграм-каналі. — В повідомленні уточнюється, що ціллю удару по вокзалу в Краматорську був зрив масової евакуації мешканців з міста. Українська сторона, як повідомили в міністерстві, збиралася використати містян як «живий щит» для оборони позицій ЗСУ».
Human Rights Watch не знайшли підтвердження жодній російській заяві. Росіяни не могли не знати, що залізницею щодня виїжджають тисячі громадян — інформація від української влади була доступна на всіх каналах зв'язку, а спостереження з повітря легко б підтвердило масовість евакуації. Явної військової переваги цей обстріл не забезпечив — згідно із дослідженням напередодні обстрілу на вокзалі кількість військових була мінімальною, а зі зброї, що перевозилася потягами, — тільки металобрухт.
Керована одноступенева твердопаливна ракета 9М79-1 із зарядом касет, відома як «Точка-У», розкидає велику кількість розривних боєприпасів на значну площу. Обстріл спричиняє велику кількість жертв, а нерозірвані боєприпаси залишаються небезпечними протягом десятків років. Використання касетних боєприпасів незаконне згідно з міжнародним правом через невибіркову шкоду. Саме таким був обстріл вокзалу — Human Rights Watch вивчили та візуалізували у звіті схеми розльоту, рештки та моделі уламків, які збіглися з бойовими елементами 9N24. Учасники розслідування впевнилися, що всі загиблі на вокзалі були цивільними, їм вдалося знайти 32 локації з уламками на площі 55 тисяч кв.м.
«Всі потроху оговтуються. Тіла, багато тіл, накритих брезентом, лежать біля вокзалу. Люди, що зібралися для евакуації, тепер розбіглися по прилеглих вулицях і дворах. На вулиці, що веде до вокзалу, бачу на лавочці молоду пару з дитиною. Вони сидять обійнявшись з порожніми поглядами. Вони просто відійшли поїсти…» — завершує оповідь про побачене того дня на вокзалі Анатолій Степанов.
Після трагедії
Людей, які вижили під час атаки на станцію в Краматорську, чекав довгий шлях реабілітації. В пам'ять про загиблих і поранених внаслідок російського ракетного обстрілу на вокзалі встановили пам'ятний меморіал.
Після піврічної зупинки, станція знову запрацювала, а маршрут з Краматорська став одним з найбільш затребуваних у країні за чотири роки війни. Евакуація людей потягами з півночі Донеччини продовжувалася, доки росіяни не почали прицільно атакувати залізничну інфраструктуру. 5 листопада 2025 року Укрзалізниця повідомила про зупинку залізничного сполучення на Донеччину, зокрема до Слов'янська та Краматорська.
Фотограф Анатолій Степанов зізнається, перебування на вокзалі пробуджувало важкі спогади й був острах, що ворог може повторити трагедію:
«Лише один раз після 8 квітня 2022 року їздив потягом Краматорськ — Київ. Завжди надавав перевагу пересуванню на Донбас автомобілем. Кожного разу коли відвідував вокзал, згадував — отут лежало тіло загиблої жінки, тут мертвий чоловік біля входу, а отут пошматоване тіло людини, а отам — на лавочці, дитина без обличчя. Навряд чи, щось може втримати ворога від повторного удару по вокзалу. Питання лише в доцільності. Тому з полегшенням зустрів звістку про припинення залізничного сполучення до Краматорська. Тим більш він вже дотягується і по більш віддалених станціях. Так, це породило певні труднощі, але хоч трохи убезпечило пасажирів».
За чотири роки війни список трагедій, скоєних російською армією в Україні, продовжує рости. Попри безліч зафіксованих доказів, воєнним злочинцям вдається уникати покарання. Справедливість залишається відкладеною, але боротьба за правду не припиняється.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Яна Євменова
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
