«7 секунд» — один із проєктів, відібраних у межах третьої щорічної програми мікрогрантової підтримки українських документалістів, яку реалізує UAPP. Мета програми — підтримати авторів, що продовжують фіксувати досвід країни, яка протистоїть агресії, та створюють візуальні свідчення подій, що визначають історію сучасної України. Програму реалізовано за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні.
«7 секунд» — саме стільки в середньому триває витримка, щоб експонувати амбротип. Ці сім секунд можуть означати паузу між вибухами, момент рішення або ще один подих — час, за який можуть зникнути десятки чи сотні життів. Але це також час, протягом якого на скляну пластину падає світло, формуючи образ — і час, коли військовослужбовець перед камерою стикається з тишею, зі своїм поглядом, із самим собою.
У середині XIX століття фотографія вперше показала світові війну як тілесну, болючу реальність. Тепер війна транслюється наживо, в нескінченному потоці, де події розчиняються у швидкості. Ми звикаємо до війни як до візуального шуму. Зображення, яке мало б свідчити, більше приховує, ніж відкриває. Амбротип — це спосіб сповільнити погляд, дати час зустрічі між тим, хто знімає і тим, хто стоїть перед камерою. Ця зустріч минулого і теперішнього, повільного і миттєвого створює іншу реальність, де кожен образ стає свідченням часу, пам’яті, гідності і поваги.
Цим пороєктом я хочу висловити особисту вдячність і повагу Збройним Силам України. Окрема подяка всім, хто взява участь у зйомках і їх організації: в першу чергу начальниці відділу комунікації 16-го армійського корпусу Аллі Бовт, бійцям 151 окремої механізованої бригади, 420 окремому батальйону безпілотних систем, 57 окремій мотопіхотній бригаді, 91 окремому протитанковому батальону, 48 окремій артилерістській бригаді, 113 окремій бригаді територіальної оборони, 3 окремій важкій механізованій окремій залізній бригаді, 154 окремій механізованій бригаді, 48 окремому розвідувальному батальйону, 41 окремій механізованій бригаді, 14 КП протиповітряної оборони, 28 окремій артилерійській бригаді.
Станіслав Остроус — народився у 1972 році у місті Жмеринка, Україна. Фотограф, фотожурналіст і викладач, живе та працює в Харкові. Працює на перетині документальної та арт-фотографії, переважно використовуючи аналогові технології.
Фіналіст Leica Oskar Barnack Award (LOBA) 2025, номінатор LOBA Newcomer 2026, стипендіат Фонду імені Генріха Бьоля (2024). Член UPHA, UAPP та MYPH; його роботи експонувалися в Україні, Німеччині, Грузії, Вірменії, Польщі, Кореї та Литві. Викладає фотографію в Харківській державній академії культури та в школі концептуальної й арт-фотографії MYPH.
.jpg)
