23 жовтня у київській Dymchuk Gallery відбулася церемонія нагородження переможців MYPH Photography Prize 2026 — третього щорічного конкурсу для фотографів і фотографок з України. Перше місце здобув проєкт, присвячений пам'яті полеглих захисників, друге місце виборола серія, знята під час служби в штурмовому батальйоні. Загалом троє з дев'яти фіналістів є чинними військовослужбовцями ЗСУ.
Попри різноманіття авторських підходів — від миттєвої фотографії до глибокого постдокументального аналізу й сатиричних автопортретів — ключовою темою цьогорічної MYPH Photography Prize стала тема російсько-української війни.
За лаштунками конкурсу
Конкурс, започаткований Миколаївською школою концептуальної та артфотографії MYPH, цьогоріч підтвердив свій статус потужного майданчика для молодих українських митців: організатори отримали 493 заявки від українців та українок із 23 країн світу.
Нагадаємо, що MYPH була заснована 2018 року знаним у світі фотографом Сергієм Мельниченком — лауреатом Leica Oskar Barnack Award та PhMuseum Grant, чиї роботи експонуються в міжнародних музеях. За роки роботи MYPH розвинулася зі школи у масштабну платформу, яка об'єднує також спільноту фотографів, галерею, агенцію, видавництво, журнал «525 by MYPH», фестиваль та однойменну премію. Платформа втілює прагнення Сергія Мельниченка допомагати молодим авторам та інтегрувати українську артфотографію у світовий контекст.
Організатори премії дотримуються своїх фундаментальних принципів: формат конкурсу залишається відкритим і безоплатним, орієнтованим на молодих митців із досвідом до п'яти років активної практики, з повною творчою свободою без обмежень у техніці — від аналогової класики до цифри. До оцінювання молодих митців залучають фахівців із різних галузей. Про концепцію журі та його склад розповідає Сергій Мельниченко:
«Ми зберегли і мікс у журі, і різні жанри серед фіналістів. Мені взагалі важливо, щоб серію дивилися люди з різних світів, а не лише фотографи чи лише кураторки».
У журі цього року семеро експертів: Анастасія Волкова з Українського інституту; Вікторія Бавикіна, засновниця платформи Ukrainian Photographies; фотограф Владислав Краснощок з Харківської школи; Дмитро Кравченко з Fujifilm Ukraine; Максим Горбацький з Open Eye Gallery в Ліверпулі; видавчиня Настя Леонова з ist publishing і Наталія Іванова з «ЄрміловЦентру».
«Хтось дивиться очима музею, хтось видавця, хтось практика, хтось індустрії, а хтось міжнародної галереї. І коли такі різні люди сходяться на одній серії, це вже щось означає», — підкреслює Сергій.
Попри масштабний обсяг поданих робіт — майже пів тисячі заявок з усього світу — оцінювати проєкти було комфортно завдяки продуманій методології. Про свій досвід роботи із заявками розповідає членкиня журі Анастасія Волкова:
«Обирати було не складно завдяки триетапній системі відбору й відсутності ускладненої рамки, яка б вимагала враховувати додаткові критерії, окрім мистецької якості робіт. Фактично я проводила час так, як проводила б його на експозиції: тільки після перегляду серій звертаючись до опису, постаті та досвіду фотографки. Якщо рухатися в органічному для себе темпі, то це заняття не позбавлене задоволення і відкриттів».
Організувати повністю безплатний конкурс в умовах повномасштабної війни — виклик, з яким стикається більшість культурних організацій через брак фінансування. За словами Сергія Мельниченка, провести конкурс вдалося завдяки об'єднанню зусиль партнерів і меценатів.
Премію підтримали: Fujifilm Ukraine, UAPP, Український інститут, Dymchuk Gallery, яка третій рік поспіль приймає виставку премії, VS-PRINT, FOTOVRAMCI, ist publishing, Музей Харківської школи фотографії MOKSOP, Creative Publishing та Іванна Бертран.
«Премія безкоштовна для учасниць і учасників, тож усе тримається на підтримці. Головний спонсор цього року — Адам Харлампович, підприємець, філантроп і колекціонер сучасного мистецтва, засновник Adam Harber Foundation та LU Gallery», — розповідає Сергій Мельниченко.
Переможні проєкти
Головні нагороди та перші три призові місця премії MYPH Photography Prize 2026 здобули: Вероніка Моль, Валерія Кошерієва, Віталій Герасименко й Олександр Попенко. Серед фіналістів конкурсу також: Анастасія Антоненко, Андрій Касянчук, Ірина Кабиш, Макс Мокрицький і Маргарита Фаль.
Вероніка Моль перемогла у конкурсі із серією «Це може бути тиша» (2025–2026). Авторка їздить українськими кладовищами, фіксуючи на камеру миттєвого друку небо над могилами полеглих воїнів. З цих квадратних знімків вона формує масштабну інсталяцію, що візуально нагадує камуфляжний піксель ЗСУ. На звороті кожного кадру фотографка залишає ім'я захисника, роки життя та місце поховання. На сьогодні у її доробку вже близько тисячі світлин із 28 кладовищ. Цей ритуальний жест є водночас особистим актом вдячності й універсальним простором для збереження пам'яті.
Українська концептуальна фотографка Вероніка Моль — лавреатка премій MYPH Photography Prize та Chromatic Awards, номінантка на Leica Oskar Barnack Award 2026. Її роботи були представлені на персональних і групових виставках як в Україні, так і за кордоном, а також з'являлися на сторінках міжнародних видань.
Друге місце премії журі розділило між Валерією Кошерієвою та Віталієм Герасименком з однаковою кількістю балів.
Мисткиня родом із Миколаєва Валерія Кошерієва у серії постановних автопортретів «Plaything» втілює образ диктатора, одягненого в шинелі та з накладними вусами. Через абсурдний реквізит проєкт деконструює нарцисизм, токсичну маскулінність і сатирично викриває механізми тоталітарного режиму й імперської агресії.
Фотографка опановувала сучасну фотографію в школі MYPH у 2025–2026 роках. Вона працює на перетині автопортрета, постановного кадру й аналогового медіума, власноруч розробляючи весь реквізит для зйомок. Зараз Валерія тимчасово перебуває у США.
Документальний фотограф, військовослужбовець Віталій Герасименко, представив проєкт, створений протягом 2024–2026 років. Його серія «Теплові сигнатури» документує досвід служби Віталія у штурмовому батальйоні ЗСУ через цифрову оптику тепловізорів і безпілотників. Перетворюючи фронтову реальність на потік спектральних даних, серія досліджує тонку межу між людиною та її цифровим слідом у кілзоні. Це спроба зберегти пам'ять про обличчя й побут побратимів у середовищі, призначеному для знищення.
Віталій Герасименко — випускник школи MYPH та учасник UAPP, який працює з постдокументальною фотографією. Він є лауреатом Krakow Photomonth ShowOFF 2026, учасником MYPH Photo Festival та виставок в Україні й Польщі, автором артбуку «Чорна перлина Пекіну».
UAPP раніше публікувала інтерв’ю з Віталієм Герасименком, де він розповів і про свій переможний проєкт.
Третє місце в конкурсі посів Олександр Попенко із серією «Маленький Париж» (2025–2026). Документальний фотограф і режисер зосередився на дослідженні дивного міського феномену — різноманітних копій Ейфелевої вежі, що хаотично розкидані по українських містах і селах. Розповідаючи про творців і будівничих цих об'єктів, проєкт іронічно осмислює наше прагнення до європейської ідентичності через призму візуального кітчу та місцевого контексту.
Документальний фотограф і режисер Олександр Попенко співпрацював з BBC News, hromadske та Суспільним Мовленням. Він автор кількох персональних виставок в Україні й учасник європейських групових експозицій. Олександр також автор книжки «Ведеться спостереження» (2025), яка здобула спецвідзнаку «Книжкового Арсеналу» за дизайн.
Звернення до іронії та робота з автопортретом стали виразними художніми прийомами серед проєктів фіналістів.
«Найбільше цього року привернули увагу роботи, які працювали з іронією, як-от фотографії Валерії Кошерієвої, Олександра Попенка, Ірини Кабиш, а також серії жіночих автопортретів-досліджень тілесного досвіду авторок», — ділиться враженнями від робіт фіналістів Анастасія Волкова.
Війна як лейтмотив
Російсько-українська війна стала наскрізною темою для авторів цьогорічної премії, незалежно від обраного жанру. Окрім призера Віталія Герасименка, двоє інших фотографів-військовослужбовців у складі фіналістів — Макс Мокрицький та Андрій Касянчук. Макс Мокрицький у проєкті «ВОС 100-стрілок (цигарок)» зняв на плівку новомобілізованих, з якими проходив службу, записавши їхні відповіді на питання «А чого б ти зараз хотів найбільше?». Андрій Касянчук у серії «Природа “300”» перетворив спостереження за довкіллям на хроніку воєнного екоциду, продовжуючи справу свого батька, розпочату ще після Чорнобильської катастрофи. Про свій проєкт «Природа “300”» Андрій Касянчук детально розповів у матеріалі для UAPP.
Проте військова тематика проявляється не лише у серіях від бійців, а й у роботах інших учасників — майже всіх фіналістів об’єднує глибока рефлексія довкола війни та особистих переживань.
«Війна цього року справді є майже в кожній серії. Але не як картинка з новин. Вероніка Моль фотографує небо над могилами полеглих захисників. Віталій Герасименко і Макс Мокрицький знімали власну службу, зсередини. Андрій Касянчук веде щоденник природи, яка теж стала жертвою війни. Маргарита Фаль, фотожурналістка, говорить про власний страх у професії. Валерія Кошерієва та Ірина Кабиш працюють із сатирою: диктатура як гра, безпека як надувна декорація», — розповідає Сергій Мельниченко.
Водночас, за словами Сергія, осмислення війни не обмежується лише прямою фіксацією подій чи особистим фронтовим досвідом — у багатьох проєктах вона присутня опосередковано, через втрату пам’яті, пошук локальної ідентичності чи побутові деталі.
«І є серії, де війна в тіні. Анастасія Антоненко працює зі знайденими негативами чужої родини, коли власний сімейний архів утрачено. Олександр Попенко шукає Ейфелеві вежі в українських містах і селах і людей, які їх поставили. Тобто жанрово це знову мікс: документ, постдокумент, постановка, концепт, архів. Але спільне одне: це дуже особисті висловлювання. І троє з дев'яти фіналістів зараз служать у ЗСУ. Для мене це прецедент: про війну говорять ті, хто її проживає», — зізнається Сергій Мельниченко.
Більше ніж призи
Фіналісти премії здобули потужний імпульс для професійного зростання та цілу низку практичних можливостей.
Призерки й призери отримали сертифікати на навчання в MYPH на 50 000, 25 000 і 10 000 грн. Усі фіналістки й фіналісти отримали набір книжок про фотографію від Creative Publishing та Музею Харківської школи фотографії MOKSOP й промокоди на книги видавництва ist publishing, ті, хто не посів призового місця, отримали також дипломи й сертифікати на навчання в MYPH на суму 5 000 грн.
Цьогоріч розширилася й співпраця з Fujifilm Ukraine: компанія заснувала нову спеціальну номінацію «Найкращий дебют», у якій здобула перемогу Валерія Кошерієва. Окрім цього, аналогічну професійну камеру від бренду виборола й володарка першого місця Вероніка Моль.
«Так, «Найкращий дебют» від Fujifilm — новий цього року: камера з об'єктивом Fujifilm X-серії для автора чи авторки, які вперше показують серію публічно. Його отримала Валерія Кошерієва. До премії в неї не було жодної виставки чи публікації, а вона пішла з другим місцем і дебютом. Саме для таких історій ми премію і робимо. Перше місце цього року теж отримує камеру Fujifilm», — пояснює Сергій Мельниченко.
Переможці отримали також спеціальні призи: Валерія Кошерієва отримала спеціальний грошовий приз від Іванни Бертран, Вероніка Моль — подарунковий сертифікат від FOTOVRAMCI, а Віталій Герасименко — спеціальний приз від VS-PRINT.
Досвід лауреатів премії минулих років показує, що конкурс дає митцям набагато більше, ніж просто призи й нагороди — це перш за все підтвердження цінності їхньої роботи та мотивація рухатися далі. Проєкт інтегрує фотографів у дружнє середовище та створює майданчик, де митці з різним життєвим досвідом — військовослужбовці, цивільні й ті, хто в евакуації, — можуть спільно осмислювати і транслювати світові тему війни.
«Переможниця й призери отримують показ робіт на Art Market Budapest і ART KYIV та номінації на міжнародні фотоконкурси й програми. І статуси в UAPP: перше місце стає учасницею асоціації, а друге й третє отримують статус претендентів на членство. А виставка премії — мандрівна: після Києва роботи покажемо в інших містах України й за кордоном», — деталізує Сергій Мельниченко.
Виставка робіт фіналістів і фіналісток третьої премії MYPH Photography Prize триватиме у київській Dymchuk Gallery до 29 листопада 2026 року. До експозиції також увійшла відеопрезентація робіт ще 12 учасників шортліста. Вхід вільний за адресою м. Київ, вул. Ярославська, 21.
«Дякую журі і всім, хто подався: це 493 заявки від українців та українок з 23 країн. І, звісно, нашим захисникам і захисницям, завдяки яким ми взагалі можемо робити виставки», — резюмував Сергій Мельниченко.
Сергій Мельниченко — фотограф, викладач, засновник школи концептуальної та артфотографії MYPH. Фотографією почав займатися у 2009 році. За цей час став учасником близько 200 персональних та групових виставок, ярмарків і фестивалів по всьому світу. Організатор та куратор понад 40 проєктів і виставок з роботами студентів школи MYPH по всьому світу за останні 5 років. Переможець всеукраїнських та міжнародних конкурсів і премій у тому числі «Leica Oskar Barnack Award Newcomer» у 2017 році (Берлін), «Фотограф року» 2012, 2013 та 2016 років (Київ, Україна), «Золота камера» у 2012 (Київ, Україна). Фіналіст «Krakow Photomonth», «Pinchuk Art Center Prize», «Off_Festival Bratislava 2014», «DEBUTS 2018», «Kolga Tbilisi Photo Award», «Batumi Photodays» та ін. Учасник «Paris Photo», «Volta Art Fair», «Photo L.A.», «Photo Basel», «Unseen fair». Номінант на премію «Foam Paul Huf Award» у 2020 та 2023 роках. Відібраний до участі у європейській платформі для фотографів «FUTURES» у 2022 році. Фотографії Сергія перебувають у приватних і публічних колекціях у США, Гонконзі, Україні, Польщі, Франції, Німеччині, Бельгії, Литві, Чехії, Японії, Нідерландах, Італії, Швейцарії, Норвегії та ін. У 2022 та 2023 роках дві серії, а загалом 25 робіт Сергія увійшли до постійної колекції фонду «Alexander Tutsek-Stiftung». У 2023 році отримав річну стипендію (грант) від фонду «Alexander Tutsek-Stiftung» на створення власного фотопроєкту.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Яна Євменова
Більдредактор: Владислав Краснощок
Літературна редакторка: Юлія Футей
.png)
.jpg)
