До річниці Революції Гідності Українська асоціація професійних фотографів пригадує, як Одеса стала частиною боротьби за незалежність України. Місто, яке часто називають перлиною біля моря, тоді опинилося на межі — між європейським проукраїнським майбутнім і російським минулим. У цьому матеріалі ми розповідаємо, як одесити боролися за свою свободу, і доповнюємо текст фотографіями документаліста Олександра Гіманова, який став свідком цих подій.
Початок протестів: мирні акції та проросійські провокації
На початку 2014 року південь і схід України опинилися в епіцентрі проросійських виступів. В Одесі, де «Антимайдан» вимагав дружби з Росією, ситуація напружувалася щодня. Прихильники зближення з РФ стали табором на Куликовому полі, організовували мітинги та провокації, поширюючи ідеї «руского міра».
Одним із перших значущих інцидентів став напад «тітушок» 19 лютого 2014 року на мирну акцію «Не стріляй!» біля облдержадміністрації. Озброєні кийками молодики побили учасників акції й журналістів, пошкодили обладнання. Ця атака була організована проросійськими силами: спочатку «тітушок» поселили у місцевому санаторії, а до ОДА привезли автобусами.
3 березня проросійські активісти заблокували депутатів облради, які засуджували вторгнення РФ у Крим. Вони підняли прапор Росії над ОДА, але проукраїнські одесити домоглися його зняття.
Кульмінація: трагедія 2 травня
Найбільш криваві події відбулися 2 травня 2014 року. Проукраїнські одесити разом із футбольними фанатами планували провести мирну ходу «За єдність України». Натомість прихильники дружби з РФ, порушивши домовленості, напали на учасників ходи. Сутички на Грецькій площі призвели до перших смертей. Потім натовп рушив на Куликове поле, де проросійські активісти забарикадувалися в Будинку профспілок. Почалася стрілянина, коктейлі Молотова летіли з обох боків. Будівля загорілася. В результаті цієї сутички загинуло 48 людей: 6 — на Грецькій площі, 42 — на Куликовому полі. Близько 200 людей отримали поранення.
.jpeg)
Після цих трагічних подій проросійські мітинги в Одесі втратили підтримку, але місто залишилося під прицілом пропаганди та дестабілізаційних дій.
«Відчувалося, що атмосфера загострюється», — Олександр Гіманов
«Тоді Одеса була дуже напружена, — згадує Олександр. — Людей, які підтримували Україну, здавалося, було менше, ніж у проросійському таборі. Але це тому, що більшість найактивніших одеситів поїхала до Києва, щоб долучитися до протестів на Майдані. Натомість «Антимайдан» здебільшого складався з літніх людей, маргіналів і тих, хто сам не розумів, за що виступає».
Особливо тривожною була поява великої кількості російських журналістів.
«Це був сигнал, що Росія активно втручається. Коли вони підняли триколор над облрадою, стало ясно, що провокації будуть зростати», — розповідає Гіманов.
Одним із найгостріших моментів став напад на журналістів і активістів 19 лютого.
«Під ОДА привезли «тітушок» — спортсменів із півдня області. Їхнім завданням було розігнати всіх: протестувальників, журналістів, будь-кого, хто виступав проти влади Януковича. На їхніх шоломах навіть були наліпки «Майдан не пройде», — пригадує фотограф.
«Того дня була масова бійка: мій колега отримав розбитий лоб, ще одному зламали руку, а телеоператору «Інтера» розтрощили камеру. Це був справжній жах, бо міліця абсолютно нічого не зробила, щоб зупинити це насильство», — згадує Олександр.
Фотограф зауважує, що Євромайдан в Одесі відрізнявся від проросійського «Антимайдану» не лише ідеями, а й настроєм:
«На Майдані завжди була дуже позитивна атмосфера. Люди хотіли змін, хотіли в Європу, приходили родинами. Навіть ідея перейменувати Катерининську площу на Європейську була символом їхніх прагнень».
«Антимайдан», за словами фотографа, виглядав зовсім інакше.
«Там були агресивні люди, які не розуміли, чого хочуть. Вони виступали за «дружбу з Росією», але насправді це було прикриття. Їхні акції часто організовували місцеві еліти, які не хотіли допустити повторення київських подій», — додає він.
Події 2 травня 2014 року стали вирішальними у протистоянні.
«Це був розгром «Антимайдану», який назавжди змінив ситуацію в Одесі. Якби не цей день, ніхто не знає, чим би все закінчилося», — зазначає Гіманов.
Він вважає, що саме цей момент став ключовим у тому, що «рускій мір» так і не зміг укорінитися в Одесі. Фотограф переконаний, що Майдан в Одесі переміг завдяки єдності його учасників. «Євромайдан був згуртованішим, там було більше розуміння спільної мети.
«Антимайдан», навпаки, був хаотичним і не мав чіткого бачення. Крім того, місцеві еліти, на щастя, не підтримали проросійські настрої, і це теж зіграло важливу роль», — підсумовує Олександр.
Олександр Гіманов — народився та живе в Одесі. Працює фотокореспондентом та кореспондентом з 2009 року в регіональному інтернет-виданні «Думская.нет», документуючи життя рідного міста. Співпрацює з регіональними та національними медіа, а також з міжнародними фотоагентствами. З початком повномасштабного вторгнення фіксує наслідки російської агресії на півдні України. Інстаграм фотографа.
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Віра Лабич
Більдредактор: В'ячеслав Ратинський
Літературна редакторка: Юлія Футей
.jpg)
