У рамках проєкту FotoEvidence Ukraine Українська асоціація професійних фотографів видала фотокнигу Сергія Коровайного «Донбас, край пекла та любові». Це особиста розповідь про дім, якого більше немає, про ландшафти та людей, які тримають у собі любов і втрату, а також про Донеччину й Луганщину, які неможливо забути і за які варто боротися.
Сергій Коровайний родом з міста Харцизьк, і ця книжка — спроба переосмислити, що означає втратити рідне місце, і як продовжувати його любити, навіть коли воно окуповане й зруйноване. Книжка охоплює період 2000–2025 років: від початку війни на сході України до повномасштабного російського вторгнення. У фотокнизі війна та життя на прифронтових територіях у регіоні, якого більше не існує.
Краса та людяність
«Мені 13 років. Ми з батьками приїхали на відкриття стадіону «Донбас Арена» в Донецьку 29 серпня 2009 року. В той рік наш клуб «Шахтар» виграв кубок УЄФА. На відкритті виступала світова знаменитість Бейонсе, а святковий феєрверк вразив своїми масштабами, — пригадує Сергій Коровайний. — Майбутнє в той вечір виглядало надзвичайно світлим. За п’ять років почалась російсько-українська війна».
Фотографія, яку зробили Сергію батьки на тлі новенького стадіону «Донбас Арена», чи не одна з найперших у фотокнизі «Донбас, край пекла та любові». Книга розповідає про війну та Донбас крізь ніжні й водночас сильні історії його мешканців та особисті спогади Сергія Коровайного. В англійській версії фотокнига має назву «Love letters to Donbas», оскільки вона не лише про руйнування та втрати, але й про гірко-солодкі історії кохання та любов до своєї землі.
Для Сергія Коровайного фотокнига «Донбас, край пекла та любові» — це уособлення та квінтесенція роботи фотожурналістом. Фотографія, яка була хобі Сергія у підліткові роки, переросла в основну роботу й покликання, особливо під час повномасштабної російсько-української війни. «Коли фотографував сім’ю, друзів, однокласників і рідне місто Харцизьк, навіть не задумувався про професію фотожурналіста. Фотографія була лише одним із моїх багатьох хобі», — говорить Сергій Коровайний. Навіть у студентські роки фотографія все ще залишалась на рівні улюбленого заняття.
Перші спроби знімати документальні фотографії були в уже окупованому Харцизьку, куди Сергій приїжджав до батьків. «Мій рідний Харцизьк російські сили окупували у травні 2014-го — на самісінькім початку війни. Рік почався з потрясінь — хвиля за хвилею: Революція Гідності, окупація Криму, так звана «російська весна»… Важко було збагнути, що війна вже тут, що вона не на кілька тижнів чи місяців, а назавжди впивається в наше життя», — пише Сергій Коровайний у книзі. Він фотографував як змінюється місто й життя людей у ньому. «Кожна наступна поїздка додавала напруги. Так ніби входиш у дедалі тісніше кільце реального й незримого оточення, — ділиться Сергій Коровайний. — У травні 2016-го я востаннє побачив Харцизьк на власні очі».
Після фотопроєкту про Харцизьк Сергій Коровайний працював на Донеччині — знімав для українських і закордонних медіа історії про життя цього регіону. Візуальну освіту Сергій здобув у США на магістерській програмі з Visual Storytelling як стипендіат Програми імені Фулбрайта. Для диплома працював над історією про Маріуполь: досліджував екологічні проблеми міста й життя людей у його індустріальному ландшафті.
«Я дуже багато фотографував у Донецькій та Луганській областях, працював над історіями про Донбас. Проте ніколи не думав об’єднати ці світлини у проєкт аж до 2024 року, — розповідає Сергій Коровайний. — На третій рік повномасштабної війни я почав усвідомлено фотографувати цивільне населення у прифронтових територіях. Я шукав на Донбасі красу та людяність. Я прагнув показати цю частину України як регіон, за який варто битися і який не варто віддавати. Відтоді вирішив зробити окремий проєкт».
Навесні 2025 року Українська асоціація професійних фотографів оголосила open call для створення фотокниг, і Сергій Коровайний подав свій проєкт про Донбас. «Зараз, дивлячись на фотокнигу, можу сказати, що це ідеальний та єдиноможливий варіант представлення моєї роботи — тривалої, дуже особистої та водночас соціально значущої. На жаль, Донбас залишається одним з епіцентрів цієї війни», — пояснює Сергій Коровайний.
Любов і щирість
Усі історії фотокниги відбуваються у Луганській та, переважно, у Донецькій областях. Сергій Коровайний, незважаючи на суперечності щодо терміна Донбас, вирішив залишити його у назві проєкту. «Для іноземної аудиторії поняття Донбас стало загальним прозивним для подій війни та сходу України», — пояснює Сергій Коровайний.
Окрім території, центральним персонажем книги є і сам фотограф, особливо на початку. Перша половина книги «Донбас, край пекла та любові» — дуже особиста. Сергій Коровайний зростав у Харцизьку, і крізь свою особисту історію та історію рідного міста він розповідає про історію регіону.
«Третім героєм книжки є любов, — усміхається Сергій Коровайний. — Любов до місця, яке важко любити відверто. Проте я люблю Донбас — так вийшло. Переважно більшість людей знає Донеччину як місце війни, проте я знаю її як місце ностальгії. Навіть коли ми говоримо про 2022 рік — час, коли у всій країні розпочалося справжнє пекло, я шукав там любов».
Коли Сергій Коровайний почав працювати над фотопроєктом про Донбас, він особливо ретельно шукав там маркери й символи звичайного людського життя, які ніколи не спадуть на думку під час документування війни, — святкові столи, пелюстки троянд, домашні тварини, стиглі абрикоси чи вуличний футбол. Кадри про тепло та любов у книзі переплітаються зі знімками евакуації, людей у сльозах, наслідків обстрілів чи кадрів із палаючими російськими військовими у камерах наших дронів.
Книга Сергія Коровайного у чомусь нагадує щоденник — там багато особистого досвіду. Фотограф говорить, що надихався книгою Астрід Ліндґрен «Щоденники воєнного часу 1939–1945», де Друга світова війна подається через призму життя звичайних людей. «Я хотів, щоб моя фотокнига буда невелика і людина могла її догортати до кінця. Щоб процес читання й споглядання був спокійним і навіть інтимним. Тут є фотографії моєї родини, тож книжка також про довіру та щирість», — каже Сергій Коровайний.
«Тоді, у 2014-му, мої мама, тато й бабуся вирішили залишитися вдома, в окупованому Харцизьку. Вони вже не молоді: моєму батькові й бабусі за вісімдесят років. Ми побачились востаннє в містечку Селидове під Покровськом у 2021 році. Війна триває, і мені нікуди подіти страх — боюся, що то була наша остання зустріч. Моя Батьківщина й моя країна тепер розділені неможливим бар’єром», — пише Сергій Коровайний на сторінках книжки.
Війна і життя
У фотокнигу «Донбас, край пекла та любові» увійшло понад сто світлин. Сергій Коровайний хотів зробити акцент власне на фотографіях, тож у книжці немає незвичних дизайнерських рішень чи активного використання полів. Книжка вертикального формату і, відповідно, наповнена здебільшого вертикальними світлинами та горизонтальними фото на розворот.
У книжці Сергія Коровайного є тексти, які коротко розповідають про історію Донбасу або ж є його особистими спогадами чи рефлексіями на різні події. Тут можна знайти оповіді про людей, яких Сергій Коровайний зустрів під час зйомок. Приміром, розповідь про військового Пашу Чернічкіна, який загинув, чи історія Катерини, яка пережила неймовірне пекло тільки через те, що на Донбас прийшла РФ. Англійською мовою тексти писав Сергій Коровайний, українською — журналістка й письменниця Віра Курико.
Фотокнига Сергія Коровайного про війну та воєнні злочини. Проте він хотів, щоб вона була також атмосферною, теплою, щоб можна було відчути життя людей на Донбасі, а не лише зосередитись на фотохроніці війни. Книжка наповнена емоційними світлинами, які розповідають історії людей, у ній майже немає світлин-дієслів, які лише констатують факти руйнації та смерті. Підписи до фотографій, де зазначені місце й дата зйомки, розташовані не безпосередньо біля світлин, а наприкінці книжки. Сергій Коровайний хотів, щоб читач сам формував своє враження про Донбас у процесі перегляду книжки, без зайвих підказок.
«Обкладинка книжки — це фотографія з поїздки на позиції до військових. Угорі світять зорі, унизу — тепловізор. Світлина про амбівалентність — з одного боку це край жаху, війни, усе довкола розмите й у темряві. З іншого боку — це краса та любов, — розповідає фотограф. — Ця світлина дуже добре відповідає назві книжки «Донбас, край пекла та любові». Фотокнижка про все, що є на Донбасі. Я шукав спосіб занурити читачів у Донбас, про який вони, можливо, не знали».
Світлини до книжки добирались особливо ретельно серед десятків тисяч відзнятих кадрів. Над добіркою фотографій працювали фоторедактори Іринка Громоцька та Данило Павлов. Остаточну вибірку світлин допомогла зробити американська фоторедакторка Сара Лін — вона значно скоротила кількість фотографій. За словами Сергія Коровайного, книжка стала коротшою, проте сильнішою.
Фотографії, які увійшли до фотокниги, у чомусь найважливіші, а в чомусь найтепліші для Сергія. У книжці багато символів регіону: терикони, труби заводів і заводи зсередини, літні люди й діти. «Напевно найважливіший для мене розворот із фотографіями мого дідуся та корабля-вітрильника, який він зробив. Цей корабель я привіз із Харцизька до Києва, — говорить Сергій Коровайний. — Дідусь був дуже важливою для мене людиною. Він жив у індустріальному регіоні, проте захоплювався вітрильниками й морем. Він подарував мені цю жагу до життя та подорожей, до досліджень, походів і вітрильного спорту. Завдяки дідусеві я став тим, ким я є».
У книжці дуже багато болісних і щемких світлин. Переважна більшість із них зроблена у містах, які вже окуповані чи знищені військовими РФ. «У моїй фотокнизі ще триває життя у Маріуполі, Кураховому, Золотому та інших місцях, хоча у реальності їх вже немає. Сьогодні ці фотографії сприймаються зовсім інакше — як маніфест життя з різними проблемами. Проте це було життя, а після РФ залишається тільки морок. Насправді це дуже болюча книжка», — говорить Сергій Коровайний. Його знімки зараз набувають неймовірної цінності, адже почасти документують міста й життя, яких уже немає.
«У 2022-му Росія почала повномасштабну війну. Український схід знову став епіцентром бойових дій. Для своїх звірств Росія використовує гарне слівце — «визволення». Масові поховання й руїни заводів у Маріуполі, стерті з лиця землі міста й села Донеччини та Луганщини — скам’янілі свідки російського злочину. Росія визволяла й продовжує визволяти Донбас від життя», — пише Сергій Коровайний у фотокнизі «Донбас, край пекла та любові».
Видання реалізується за підтримки Open Society Foundations та Міжнародного фонду «Відродження» в межах ініціативи FotoEvidence Ukraine, започаткованої Українською асоціацією професійних фотографів та організацією FotoEvidence для документування війни через авторські фотографічні проєкти.
Сергій Коровайний — український документальний фотограф, активно висвітлює події російсько-української війни. Співпрацює з міжнародними виданнями, зокрема Wall Street Journal, Washington Post, The Guardian, Financaial Times та іншими. У своїх проєктах фокусується на темах російсько-української війни, екології й на різних аспектах української сучасності. Здобув освіту у США на магістерській програмі з Visual Storytelling як стипендіат Програми імені Фулбрайта. У 2018 році приєднався до The Gate, провідного українського фотоагентства. Роботи Сергія експонувалися на численних персональних і колективних виставках в Україні, США та ЄС.
Соціальні мережі фотографа: Instagram, Facebook
Над матеріалом працювали:
Дослідниця теми, авторка тексту: Катя Москалюк
Більдредакторка: Ольга Ковальова
Літературна редакторка: Юлія Футей
