Протягом останнього тижня російські війська здійснили серію ракетних та авіаційних ударів по українських містах. 7 лютого авіація РФ атакувала Миропілля на Сумщині, загинули троє людей. 12 лютого ракетний удар по Києву спричинив загибель однієї людини й пошкодження інфраструктури в кількох районах столиці. 13 лютого росіяни обстріляли 13 сіл у Сумській області, поранивши п’ятьох людей. 14 лютого стало відомо про атаку безпілотниками на Чорнобильську АЕС, що пошкодила новий безпечний конфайнмент над четвертим енергоблоком. Хоча рівень радіації залишився в нормі, атака створила загрозу екологічній безпеці. Того ж дня Росія випустила 133 ударні дрони Shahed, з яких українські сили ППО збили 73.

В'язниця Седная була однією з найвідоміших тюрем режиму Башара Асада. У народі її називали «заміським будинком дяді» або «м'ясорубкою для людей». Будь-яка згадка про це місце, навіть у неформальній розмові, могла обернутися арештом і ув’язненням. Побудована у 1986 році, вона використовувалася для утримання політичних в'язнів, військовослужбовців та цивільних, підозрюваних у протистоянні режиму. За даними Amnesty International, у Седнаї могли одночасно перебувати від 10 до 20 тисяч ув’язнених. Вона здобула моторошну репутацію через систематичні порушення прав людини. Колишні в’язні свідчили про жорстокі тортури, сексуальне насильство та масові страти.

Учасник УАПФ, фотожурналіст Олександр Магула провів тиждень у Сирії, документуючи життя країни після повалення режиму Башара Асада. Він побачив країну, що пройшла через роки війни, масові репресії та руйнацію, але продовжує жити. Чи справді сирійці відчули свободу після повалення диктатури? Як вони ставляться до росіян та України? Чому у звільнених містах можна зустріти українські прапори? І що Сирія може розповісти нам про майбутнє України? Про це та багато іншого — у відвертому інтерв’ю.

Канадська фотографка українського походження Леся Марущак презентує новий мистецький проєкт під назвою «OUR RIUKZAK: Марія + Єгор». Він розповідає про сучасні реалії війни в Україні, зокрема через призму дитячого досвіду. Проєкт покликаний розказати також про геноцид і національну ідентичність за допомогою фотографії та мистецтва.

Українська асоціація професійних фотографів разом із Ukraїner публікує першу у 2025 році добірку важливих світлин українських фотографів, яка підсумовує січень. Українські фотографи знімали військових неподалік лінії фронту, наслідки підступних ударів російської армії, українських медиків та багато іншого.

Українське документальне кіно воєнного часу — нова віха в історії українського кінематографа. Важливість воєнних документалок та їхнє визнання на світовому рівні важко переоцінити. Перемога кожної української стрічки здатна привертати увагу та впливати на міжнародну підтримку України.