Єлизавета Букреєва розповіла про пошук хороших моментів під час складних зйомок, про право на красиві кадри під час документування війни та чому іноді присутність фотографа важливіша за фотографії, які він зробить.

Міжнародне розслідування Viktoriia Project розкрило масштабну систему катувань, через яку пройшла українська журналістка.

Новий тиждень — нові російські злочини. Після фіктивного «великоднього перемир’я» Росія відновила масовані атаки на цивільні міста: ракети, дрони, керовані авіабомби. Загинули мирні жителі в Києві, Марганці, Одесі. У столиці — одна з найжахливіших атак за рік. 

Це буде відмінний текст від тих, які звично виходять у цій рубриці. У контексті останніх обговорень у професійній спільноті й поза нею я висловлюю ще одне нічим не підкріплене припущення: ми сердимося, бо нічого не спиняє війну.

Продовжуємо знайомити вас із фіналістами нашої щорічної грантової підтримки документальних фотографів — ініціативи, яку реалізує UAPP за підтримки International Press Institute. «У війнах не виживає ніхто» — новий проєкт Лізи Букрєєвої, що розповідає про медиків на стабілізаційному пункті в Харківській області. Це проєкт про любов до життя, яка стає викликом. І про тих, хто щодня його приймає.

Вербна неділя, Страсна п’ятниця, Великдень — цього тижня релігійні свята для українців перетворилися на дні жалоби, бо Росія цілеспрямовано била по житлових кварталах, школах, дитсадках, ринках і майданчиках. Суми, Харків, Дніпро, Одеса — всі ці міста потерпали від російських обстрілів у передсвяткові й святкові дні. 35 загиблих у Сумах, понад 120 постраждалих у Харкові, десятки поранених дітей. Це був ще один тиждень терору: з 14 по 20 квітня 2025 року російська армія продовжила терористичні удари по українських містах. Росія цілеспрямовано атакувала житлові райони, заклади освіти й культури попри наближення релігійних свят.