Херсон — прифронтове місто, розташоване за кілька кілометрів від російських позицій та відокремлене від уже окупованих територій лише річкою. Укриття в Херсоні — це не просто фізичні приміщення, вони є вимушеною складовою стилю життя його мешканців.Фотограф Іван Антипенко спускався у сховища багатоквартирних будинків, лікарень, театрів та шкіл, щоб зняти життя Херсона під землею. На його світлинах — люди, які залишилися в місті та для яких укриття має глибші сенси, ніж просто безпечний простір.

Армія РФ продовжує нищити енергетичну систему прикордонних і прифронтових територій України. «В останні тижні ворог змінив тактику обстрілів та зосередився на масованих атаках не української енергосистеми загалом, а її елементів в окремих регіонах», — повідомив голова правління НЕК «Укренерго» Віталій Зайченко. 10 жовтня 2025 року росіяни завдали масованого удару по енергетиці України, як і рівно три роки тому, 10 жовтня 2022 року. Також Росія прагне ускладнити сполучення з прифронтовими областями, завдаючи ударів по залізничній інфраструктурі. Поза тим цілями росіян цього тижня стали пологовий будинок, зерновий склад, портові об'єкти, енергетики, рятувальники, діти.

Валентин Кузан — фотограф-портретист, обіймав посаду фотокореспондента служби зв’язків з громадськістю 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. До повномасштабної російсько-української війни Валентин Кузан працював над масштабним проєктом Cultprocess — фотографував українських митців, а також знімав для експедиції Ukraїner портрети людей, які пережили Голодомор. Від початку російського вторгнення документує війну.

Жовтень приніс в Україну похолодання з дощем, засніжило в Карпатах. Водночас Росія підвищила градус терору, щодня атакуючи Україну з різних видів озброєння. Під прицілом: енергетика, транспортне сполучення та цивільні українці. Ворожі удари сягають не тільки прикордоння, а й віддалених громад. Триває терор Херсонщини та Донеччини.

З кінця липня 2025 року окупований Донецьк та його передмістя потерпають від відсутності води в кранах. Це промовисте свідчення того, що Росія бачить окуповані території виключно як плацдарм для подальших воєнних дій, нехтуючи добробутом місцевого населення.