Лікарі, музейники, підприємці, волонтери — люди з різних сфер лишаються в Херсоні попри щораз складнішу безпекову ситуацію. Херсонець Станіслав Остроус регулярно навідується до рідного міста, щоб фіксувати на фото життя тут у всій його вразливості й складності. Цього разу він не тільки зробив амбротипи, «безсмертні відбитки» мешканців Херсона, а й коротко записав їхні історії, думки і враження.

Сьогодні, у Всесвітній день фотографії, ми хочемо нагадати про те, як українська документальна фотографія змінила спосіб, у який світ бачить Україну взагалі та російсько-українську війну зокрема, як документування подій впливає, з одного боку, на сприйняття й ставлення до нас у світі, а з іншого — на реальні судові кейси та політичні рішення. Нагадати, що завдяки щоденній праці фотографів в умовах війни, попри всі обмеження та ризики, не тільки формується образ країни, з яким вона входить у загальноєвропейську історію, але й вирішуються долі конкретних людей.

Михайло Маркович — відомий закарпатський краєзнавець, дослідник історії та етнографії. Головний напрям його наукових зацікавлень — візуальна історія Закарпаття кінця ХІХ — першої половини XX століття.Упродовж багатьох років Михайло Маркович займається пошуком, колекціонуванням і систематизацією давніх оригінальних та рідкісних фотографій краю. Особливе місце в його колекції посідають світлини іноземних мандрівників, етнографів і фотокореспондентів, які фіксували повсякденне життя закарпатців, народні традиції, архітектуру та природу регіону.Його історико-етнографічна книга «Ватра в Карпатах. Репортажі з минулого» занурює читача в міжвоєнну добу, коли Закарпаття перебувало у складі Першої Чехословацької республіки. Цей період часто називають часом модернізації, суспільних змін і культурного розквіту краю.