Руйнування пам'яток — воєнний злочин без терміну давності, ворог завдає шкоди, нищить їх, а те, що не може зруйнувати, — викрадає. Росіяни не шкодують і тих пам'яток, які мають виняткову цінність для всього світу та захищені міжнародним правом і ЮНЕСКО. Понад пів тисячі — а саме 536 культурних об'єктів в Україні — офіційно визнані ЮНЕСКО пошкодженими станом на травень 2026 року. Кожен такий злочин документують — як повідомляє генеральний прокурор України Руслан Кравченко, вже відкрито понад 240 кримінальних проваджень та є 15 підозрюваних. Аби зафіксувати й зберегти свідчення кожного злочину: пошкоджені будівлі храмів, розгромлені центри культури, знищені театри, спалені фонди, на місце подій одразу прибувають українські документалісти. Їхні роботи наочно демонструють руйнівний вплив війни на культурну спадщину України, намагання українців вберегти кожен об'єкт і реліквію.

Проєкт Семена Кучвари «Pre Mortem», тобто «перед смертю», фіксує мить, де закінчується жарт і починається незворотність. Проєкт побудований на різкому контрасті між іронічним текстом на боєприпасах та фіналом їхнього застосування. Він про гумор у житті військових та результат їхньої роботи для ворога. «Pre Mortem» — це погляд зсередини війни, у якому чорний гумор є інструментом самозбереження, а жарт на снаряді — способом зберегти людяність.

«Тепло землі» — це поетична візуальна оповідь фотографа Антона Черняка про всесвіт його дідуся. Крізь тепло турботливих рук дідуся життя проходить шлях від крихітного насіння до стиглого плоду. Природа довкола дає сили та невичерпну жагу до життя, наповнює мудрістю й духовністю. Особливий острівець спокою серед світу, що існує за своїми законами, можна побачити на світлинах проєкту.

Проєкт Христини Войтків «Beneath the armour» («Під бронею») досліджує внутрішній світ українських військових через їхні захоплення. До повномасштабного російського вторгнення багато з них були митцями, спортсменами чи громадськими діячами. Зараз, попри колосальний тиск війни, вони зберігають свої колишні захоплення й практики. Це не просто хобі, це маніфест збереження власної особистості поза воєнним контекстом.

У ніч на 15 червня російські війська здійснили масовану атаку на Київ, Дніпро та Харків, застосувавши ракети й безпілотники проти житлових будинків та історичних пам'яток. Внаслідок цілеспрямованого російського удару спалахнула велика пожежа на даху Успенського собору Києво-Печерської Лаври. У Харкові під час ліквідації наслідків повторний обстріл забрав життя п’ятьох рятувальників та фахівця із цивільного захисту населення Харківської ОВА. Міста Запоріжжя, Херсон, Слов'янськ та Краматорськ і надалі перебувають під щоденним вогнем окупантів, цього тижня авіація РФ також тероризувала Харків та Суми. Від російської агресії постраждали і тварини — ворог обстріляв зоопарк у Харкові та кінно-спортивну школу на Сумщині.

«Несуть світло» Тараса Федоренка — це спостереження за адаптацією святкування Різдва до реальності війни. Через колядування проявляється просте, але принципове відчуття: життя триває навіть там, де все довкола намагається його зламати.