Хлопці не пускали нас грати у війну, мовляв, ми — дівчатка — усе їм зіпсуємо. Ніхто з них не пояснював, як саме ми могли б зіпсувати «війну». Утім, ми точно вважали, що це якась дуже важлива гра. Мій тато мусив приходити й сварити хлопців за те, що вони нас не беруть. Насуплені, хлопці неохоче совали нам у руки палиці, які мали слугувати зброєю, — і вже за мить шукали спосіб, як би найшвидше викинути нас із гри. Під пильним батьковим поглядом з нами поводилися, звісно, не зле, але щойно він відвертався чи йшов геть у своїх справах — нас, так би мовити, «вбивали» вигаданим пострілом у спину, і ми мусили лежати на траві до кінця гри. Нічого собі, скільки років мені треба було, щоби зрозуміти цю точну метафору «цивілізованого нагляду».

Кінець липня 2025 року. Українці з дітьми й собаками, на протезах та в кріслах колісних збираються на вулицях і площах великих міст на протести. Це переважно молоді люди, вони тримають в руках картонні плакати з гаслами й жовто-блакитні прапори. Вперше від початку великої війни в десятках українських міст проходять масові акції протесту. Учасники протестів вимагають від президента ветувати закон №12414, який ліквідовує незалежність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

UAPP у партнерстві з Kyiv Independent продовжує щомісячну рубрику – добірку ключових фотографій, що найточніше передають події, настрій і виклики чергового місяця повномасштабної війни.

З 21 по 27 липня 2025 року Росія продовжила масштабну хвилю терору проти України, завдаючи ударів дронами, ракетами й авіабомбами по Києву, Харкову, Одесі, Сумщині та десятках інших населених пунктів. Серед загиблих — цивільні, серед поранених — діти. За масштабами й інтенсивністю ці атаки стали одними з найжорстокіших за останні місяці.

22 і 23 липня в десятках українських міст пройшли акції протесту проти ухваленого Верховною Радою законопроєкту №12414, який, за оцінками експертів та громадянського суспільства, загрожує незалежності Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП).

Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка і Костянтинівка — міста, що входять до єдиної Краматорсько-Костянтинівської агломерації, мають важливе стратегічне значення й становлять основу української оборони на Донеччині у російсько-українській війні. Водночас одну з ключових позицій у літньому наступі російської армії займає місто Костянтинівка. Українська асоціація професійних фотографів аналізує наративи та фейки, які ширила ворожа пропаганда у Костянтинівці з початку війни 2014 року: від «основної бази проросійських ополченців» до «воріт в останню непідконтрольну Росії агломерацію на Донбасі».