Весна 2014-го. Україна ще не встигла оговтатися після смертей на Майдані й анексії Криму, як Росія вже розгойдувала її південь і схід. У квітні вона провокувала Харків, Одесу, Донеччину та Луганщину. Так починалась війна, яка триває й сьогодні — у 2025 році. Війна без оголошення, але вже зі зброєю в руках. Росія зухвало й відкрито заходила на Донбас — під прикриттям «референдумів», «народних республік» і «ополчення». В одних містах їй дали відсіч — вистояли Харків і Одеса. В інших не змогли стримати навалу. Донецьк і частина області були захоплені. Фотограф-документаліст Анатолій Степанов був у центрі подій. Він бачив на власні очі, як розгортався сценарій гібридного вторгнення: мітинги, захоплення адмінбудівель, поява озброєних «добровольців» з Росії, перші вбиті. У квітні 2014-го він знімав похорон закатованого бойовиками проукраїнського депутата в Горлівці, стояв біля захопленого райвідділу в Слов’янську, фіксував спротив у Донецьку, Маріуполі й наслідки трагедії в Одесі вранці 3 травня біля згорілого Будинку профспілок. 

UAPP у партнерстві з Kyiv Independent продовжує щомісячну рубрику – добірку ключових фотографій, що найточніше передають події, настрій і виклики чергового місяця повномасштабної війни.

Українська фотографка Ольга Іващенко розповіла, чому проводить з людьми набагато більше часу, ніж потрібно для якісної фотографії, та чому світлини з війни мають глибші сенси, ніж видається з першого погляду.

Цього тижня Росія продовжила ракетний і дроновий терор проти українських міст. Щодня запускали сотні БПЛА типу «Shahed» і десятки тактичних ракет — від добре відомих «Іскандерів» до новітніх зразків типу «Гром-1». Метою атак стали не військові об’єкти, а житлові квартали, лікарні, школи, метро, вокзали та навіть пасажирські поїзди. Тільки за період з 23 по 28 червня зафіксовано десятки загиблих і сотні поранених — серед жертв є діти. Наймасштабніші удари припали на Київ, Дніпро та Одесу. Ці події вкотре перекреслюють будь-які брехливі заяви Кремля про «точкові удари». Насправді мета незмінна — залякати, знищити, залишити українські міста безлюдними. 

Повернення військовослужбовців з російського полону — позитивна подія, про яку змогли домовитися на перемовинах українська та російська делегації. Втім, жодного захисника з «Азову» Росія не віддала. Кремлівська влада продовжує утримувати азовців у полоні як свою здобич. Кремль намагається усіляко зламати український спротив, адже тема повернення полонених азовців — це вагомий важіль для маніпулювання емоціями, наболілою темою. Бо це ті, кого дуже довго чекають в українських родинах.