Фільм «2000 метрів до Андріївки» режисера й засновника Української асоціації професійних фотографів Мстислава Чернова покажуть на церемонії відкриття 78-го Каннського кінофестивалю у вівторок, 13 травня. Ця стрічка стане частиною програми «День України», присвяченої російсько-українській війні. Програму організовує фестиваль спільно з France Télévisions і Brut.

Протягом року миколаївський фотограф Сергій Мельниченко працював над масштабним документальним проєктом «Попід Дніпром», реалізованим за підтримки німецького фонду Alexander Tutsek-Stiftung. Подорожуючи містами вздовж Дніпра — від Херсона до Києва, — він зібрав понад 50 свідчень українців, які пережили різні досвіди під час повномасштабного російського вторгнення: від жертв сексуального насильства в окупації, людей, які щоденно живуть під обстрілами, волонтерів і рятувальників, до військових, які повернулися з полону. Проєкт поєднує фотокнигу, документальне кіно та фотопроєкт, створюючи глибоку хроніку життя країни під час війни. 

Поки світова спільнота плекає ілюзії про вмиротворення Росії, російська армія посилює атаки на українські міста. З початком перемовин, у яких Сполучені Штати повернули Росію до діалогу, Кремль використовує цю можливість, щоб поширювати свою «правду» про війну.

Позаду два місяці повномасштабної війни Росії проти України. Відсіч, яку дали в перші дні війни оборонці Харкова, показала росіянам, що ніхто не буде здавати місто без бою. Харків, як і Київ, росіяни планували захопити за три дні. Принаймні про це свідчили російські полонені. Тому загарбати Харків ворог сподівався через інформаційну війну й терор. Налаштувати харків'ян проти ЗСУ, змусити містян виїжджати, знецінити оборону міста й боротьбу українського народу в цілому — цілі, які планувала досягти ворожа пропаганда у Харкові.

Продовжуємо знайомити вас із фіналістами нашої щорічної грантової програми підтримки документальних фотографів — ініціативи, яку реалізує UAPP за підтримки International Press Institute. Сьогодні — проєкт «Куди приведе дорога» Макса Чорного. Це мандрівка Україною без маршрутів і бронювань — лише дорога, попутки, випадкові знайомства, розмови, які не плануєш, і портрети людей, які залишаються у памʼяті назавжди. Це не репортаж про події. Це — особисте спостереження за тим, як країна відчувається в середині, у діалозі, у тиші, у втомі, у віруючих словах і недовіруючих поглядах. Історії Макса — не претензія на обʼєктивність, а спроба вловити живе тепло між рядками новин, там, де починається справжнє.

Костянтин Гузенко — фотограф, медіапродюсер, учасник команди Ukraїner і кандидат на вступ до UAPP. Сьогодні він служить у 35 окремій бригаді морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського та виконує функції пресофіцера. Його світлини — це війна без прикрас: погляд з окопу, з тилу бойових машин та із бліндажів, де живуть ті, хто воює.